Відпустка за власний рахунок. Про кєно (сентиментально-ностальгічне)

[adamnet]

Катя - типова круглолиця російська дівчина, що працює вихователькою у дитячому садочку десь у чорта на рогах, у Верхньоярську. Вона приїздить до Москви, щоб зустрітися з симпатичним молодиком-бабієм Юрієм, з котрим вона познайомилася під час його відрядження до цього самого Верхньоярська.
Протягом короткого часу, не зважаючи на усі перепони, вона робить, здаєцця, неможливе, щоб бути з цим бабієм: розшукує його у величезному місті, отримує у заступника міністра відпустку за свій рахунок (звідки і назва фільму), переносить терміни своєї турпоїздки до Угорщини, оскільки цей Юрій їде туди у відрядження, отримує в подарунок від французької фірми дорогущий вимірювальний прилад для його роботи. Однак, її наполегливість тільки докучає Юрі (власне, що можна зрозуміти). Проте, коли в готелі в Угорщині Катя виграє якийсь імпровізований конкурс краси, Юрій прозріває і кардинально змінює своє ставлення до Катрі. Проте все йде до того, що він пізно спохватився. У Катю закохується друг і колега Юри, красень-мадяр і покинутий дружиною одинокий батько Ласло. Щоб зустрітися з Катею знову і розповісти їй про своє кохання, Ласло приїздить до чорта на роги, до Верхньоярську, і закопує там "майське дерево" заквітчане стрічками у мерзлу землю. Фінал фільму залишається відкритим, проте дуже передбачуваним - судячи з погляду Каті.

Власне саме кєно:

Пам'ятаю, як я дивився цей фільм вперше. Було 1 січня 1982 року, після шумної новорічної гулянки з друзями я сидів удома. Програми час не було, а замість цього - показували це кіно. Дві серії відразу. Через свою сентиментальність я на одному подиху проковтнув цю ліричну комедію, яка видалась мені страшенно цікавою і зворушливою, через що, мабуть, і запала у пам'ять.

Але життя страшенно цікава і бентежна річ. Пройшло десять років і я став працювати з мадярами, сам подовгу жив у Будапешті, любив бувати у Вишеграді і зупинявся у готелі Silvanus, де знімався цей фільм, проте жодного разу про нього не згадав. А от учора, пізно вночі, випадково натрапив на це кєно і знову, як тридцять (мамадарагайя!) років тому не зміг відірватись від екрану.

Але тепер дивився я іншими очима, маючи тридцятирічний життєвий досвід і досвід спілкування як з круглолицими російськими баришнями, так із мадярами. Бачив купу ляпів, зокрема - пов'язаних з Будапештом, тодішнім КЗоТом, "Супутником" і т.п. Та від цього фільм не став менш сентиментальним і зворушливим.

А ще з подивом для себе відзначив, що повільний танець, коли Юрій вперше побачив красуню у Катриній особі, відбувався під мою найулюбленішу саксову композицію - тему з "Black Orpheus" (приблизно 1:40:25)...

Несповідимі шляхи твої, Господи...

Comments

[(Anonymous)]

Сентиментальність - це наше всьо))) Розумію вас

[pogodda.livejournal.com]

тридцать лет? от это да...
А мне очень нравилась Катина колыбельная, я потом её доче пела постоянно (правда, где-то нарыла продолжение, где и какое - не помню, мож сама придумывала, потому что в кино было мало слов)))

[pogodda.livejournal.com]

а Костолевский ну такой хлыщ, такой хлыщ там))

[100eva.livejournal.com]

це теж мій таємно-улюблений фільм, і усі ці 30 років (або трішки менше) я дивлюсь його з дівчинковою насолодою...)