Дещо про мову

* * *
Читаю зараз книгу про потаємну життєву, приховану від стороннього ока, серцевину Італії та її жителів. Натрапив на прекрасну фразу, котра напрочуд точно і повно описує і мої особисті відчуття:

"Своєрідний сум завжди панував серед освічених італійців, але більшість з них, щоб уникнути самогубства чи божевілля, використовували відомі кожному шляхи до втечі: пристрасть до жінок, до їжі... понад усім, до приємноі на слух мови"

(с) Ігнаціо Сілоне

Як вам?