я зустрічала мало українських чоловіків, яких можна було б справді назвати чоловіком. спершу ніби і чоловік, а згодом вилазять цікаві деталі: брак характеру, який проявлявся б умінні самостійно приймати рішення, виживати, "невстратися".
не хочу, щоб чоловіки сприймали це, як образу. не всі такі. можливо, мені просто не щастило.
причиною такої ситуації, на мою думку є жінки, а саме матері: синів затуркують до півсмерті, бо ж "коханий синочок" не знає яку каву купити, як доїхати з центру на Сихів, не здасть сам документи на вступ... а вбивало мене, коли мами приводили коханих синочків на співбесіду при влаштуванні на роботу. звісно, я наводжу тут найпатологічніші приклади, але факт-фактом.