![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
22 October 2010
Robertino/Roberto Loreti
Робертіно Лоретті народився 22 жовтня 1947 року у Римі. З дитячих років захоплювався співом, мав феноменальну пам'ять. Його мама – сеньйора Чесіра згадувала, що він із трирічного віку почав наспівувати різні пісеньки. Варто було тільки йому почути мелодію, як він відразу її повторював. У шестирічному віці співав у церковному хорі. А у вісім років його запросили заспівати у Римському оперному театрі. І вже в цьому віці він став заробляти собі на життя, виконуючи пісні в ресторанах.
Хлопчиком він приймав участь у конкурсі для непрофесійних співаків, який проводився на італійському радіо. Переможців визначали радіослухачі, які телефоном повідомляли до редакції ім'я обраного ними співака. Робертіно витримав усі чотири тури і завоював перше місце та золоту медаль. Це дозволило тринадцятирічному хлопчику увійти до складу виконавців, які розважали учасників і глядачів Олімпійських ігор 1960 року, що проходили у Римі. Робертіно виступав у кафе «Ґранд-Італія» на площі Ефедра.
Коли він виконував свою улюблену пісню «O Sole Mio», його почув датський музичний критик Вольмер Соренсен. Він записав на магнітофон його пісні, потім розшукав батька Робертіно – Орлан до і сказав: «Мені подобаються ці пісні Якщо вони сподобаються і моїм колегам у Данії, то я можу запросити Вашого сина до Копенгагена, щоб він міг вчитися музики і виступати Чекайте телеграму…» А через три дні на ім'я Робертіно прийшла телеграма, в якій було написано лише одне слово: «Приїзди».
Чотири роки Робертіно Лоретті жив у Данії і об'їхав з гастролями увесь світ. У 1962 році він приїздив і до СРСР, виступав у Москві. Тоді у Союзі він мав шалений успіх і неймовірну популярність. З усіх вікон влітку лунало: «Джамайка, Джамайка», платівки із дванадцятьма піснями, які виконав Робертіно у тому концерті, видавалися величезними тиражами.
Близько чотирьох років Лоретті подорожував з концертною програмою по усьому світу. З настанням перехідного віку прийшла і тривала творча перерва. Але вже з 1964 року шанувальники могли знову насолоджуватися співом Лоретті. У його творчості з'явилися власні твори. У міру дорослішання голос Робертіно змінився, втративши свій дитячий тембр (дискант). Співак продовжив естрадну кар'єру вже з баритональним тембром.
У 1988 році у Сполучених Штатах знімався фільм, присвячений пам'яті Маріо Ланца і режисери запросили Лоретті знятися у головній ролі.
Він і сьогодні продовжує виступати по всьому світу і записувати платівки. Але все ж найяскравішим і пам'ятним світові є його дитячий період творчості і напрочуд чистий і красивий хлоп'ячий голос.
Robertino/Roberto Loreti
Робертіно Лоретті народився 22 жовтня 1947 року у Римі. З дитячих років захоплювався співом, мав феноменальну пам'ять. Його мама – сеньйора Чесіра згадувала, що він із трирічного віку почав наспівувати різні пісеньки. Варто було тільки йому почути мелодію, як він відразу її повторював. У шестирічному віці співав у церковному хорі. А у вісім років його запросили заспівати у Римському оперному театрі. І вже в цьому віці він став заробляти собі на життя, виконуючи пісні в ресторанах.
Хлопчиком він приймав участь у конкурсі для непрофесійних співаків, який проводився на італійському радіо. Переможців визначали радіослухачі, які телефоном повідомляли до редакції ім'я обраного ними співака. Робертіно витримав усі чотири тури і завоював перше місце та золоту медаль. Це дозволило тринадцятирічному хлопчику увійти до складу виконавців, які розважали учасників і глядачів Олімпійських ігор 1960 року, що проходили у Римі. Робертіно виступав у кафе «Ґранд-Італія» на площі Ефедра.
Коли він виконував свою улюблену пісню «O Sole Mio», його почув датський музичний критик Вольмер Соренсен. Він записав на магнітофон його пісні, потім розшукав батька Робертіно – Орлан до і сказав: «Мені подобаються ці пісні Якщо вони сподобаються і моїм колегам у Данії, то я можу запросити Вашого сина до Копенгагена, щоб він міг вчитися музики і виступати Чекайте телеграму…» А через три дні на ім'я Робертіно прийшла телеграма, в якій було написано лише одне слово: «Приїзди».
Чотири роки Робертіно Лоретті жив у Данії і об'їхав з гастролями увесь світ. У 1962 році він приїздив і до СРСР, виступав у Москві. Тоді у Союзі він мав шалений успіх і неймовірну популярність. З усіх вікон влітку лунало: «Джамайка, Джамайка», платівки із дванадцятьма піснями, які виконав Робертіно у тому концерті, видавалися величезними тиражами.
Близько чотирьох років Лоретті подорожував з концертною програмою по усьому світу. З настанням перехідного віку прийшла і тривала творча перерва. Але вже з 1964 року шанувальники могли знову насолоджуватися співом Лоретті. У його творчості з'явилися власні твори. У міру дорослішання голос Робертіно змінився, втративши свій дитячий тембр (дискант). Співак продовжив естрадну кар'єру вже з баритональним тембром.
У 1988 році у Сполучених Штатах знімався фільм, присвячений пам'яті Маріо Ланца і режисери запросили Лоретті знятися у головній ролі.
Він і сьогодні продовжує виступати по всьому світу і записувати платівки. Але все ж найяскравішим і пам'ятним світові є його дитячий період творчості і напрочуд чистий і красивий хлоп'ячий голос.
Robertino/Roberto Loreti
Робертіно Лоретті народився 22 жовтня 1947 року у Римі. З дитячих років захоплювався співом, мав феноменальну пам'ять. Його мама – сеньйора Чесіра згадувала, що він із трирічного віку почав наспівувати різні пісеньки. Варто було тільки йому почути мелодію, як він відразу її повторював. У шестирічному віці співав у церковному хорі. А у вісім років його запросили заспівати у Римському оперному театрі. І вже в цьому віці він став заробляти собі на життя, виконуючи пісні в ресторанах.
Хлопчиком він приймав участь у конкурсі для непрофесійних співаків, який проводився на італійському радіо. Переможців визначали радіослухачі, які телефоном повідомляли до редакції ім'я обраного ними співака. Робертіно витримав усі чотири тури і завоював перше місце та золоту медаль. Це дозволило тринадцятирічному хлопчику увійти до складу виконавців, які розважали учасників і глядачів Олімпійських ігор 1960 року, що проходили у Римі. Робертіно виступав у кафе «Ґранд-Італія» на площі Ефедра.
Коли він виконував свою улюблену пісню «O Sole Mio», його почув датський музичний критик Вольмер Соренсен. Він записав на магнітофон його пісні, потім розшукав батька Робертіно – Орлан до і сказав: «Мені подобаються ці пісні Якщо вони сподобаються і моїм колегам у Данії, то я можу запросити Вашого сина до Копенгагена, щоб він міг вчитися музики і виступати Чекайте телеграму…» А через три дні на ім'я Робертіно прийшла телеграма, в якій було написано лише одне слово: «Приїзди».
Чотири роки Робертіно Лоретті жив у Данії і об'їхав з гастролями увесь світ. У 1962 році він приїздив і до СРСР, виступав у Москві. Тоді у Союзі він мав шалений успіх і неймовірну популярність. З усіх вікон влітку лунало: «Джамайка, Джамайка», платівки із дванадцятьма піснями, які виконав Робертіно у тому концерті, видавалися величезними тиражами.
Близько чотирьох років Лоретті подорожував з концертною програмою по усьому світу. З настанням перехідного віку прийшла і тривала творча перерва. Але вже з 1964 року шанувальники могли знову насолоджуватися співом Лоретті. У його творчості з'явилися власні твори. У міру дорослішання голос Робертіно змінився, втративши свій дитячий тембр (дискант). Співак продовжив естрадну кар'єру вже з баритональним тембром.
У 1988 році у Сполучених Штатах знімався фільм, присвячений пам'яті Маріо Ланца і режисери запросили Лоретті знятися у головній ролі.
Він і сьогодні продовжує виступати по всьому світу і записувати платівки. Але все ж найяскравішим і пам'ятним світові є його дитячий період творчості і напрочуд чистий і красивий хлоп'ячий голос.
Robertino/Roberto Loreti
Робертіно Лоретті народився 22 жовтня 1947 року у Римі. З дитячих років захоплювався співом, мав феноменальну пам'ять. Його мама – сеньйора Чесіра згадувала, що він із трирічного віку почав наспівувати різні пісеньки. Варто було тільки йому почути мелодію, як він відразу її повторював. У шестирічному віці співав у церковному хорі. А у вісім років його запросили заспівати у Римському оперному театрі. І вже в цьому віці він став заробляти собі на життя, виконуючи пісні в ресторанах.
Хлопчиком він приймав участь у конкурсі для непрофесійних співаків, який проводився на італійському радіо. Переможців визначали радіослухачі, які телефоном повідомляли до редакції ім'я обраного ними співака. Робертіно витримав усі чотири тури і завоював перше місце та золоту медаль. Це дозволило тринадцятирічному хлопчику увійти до складу виконавців, які розважали учасників і глядачів Олімпійських ігор 1960 року, що проходили у Римі. Робертіно виступав у кафе «Ґранд-Італія» на площі Ефедра.
Коли він виконував свою улюблену пісню «O Sole Mio», його почув датський музичний критик Вольмер Соренсен. Він записав на магнітофон його пісні, потім розшукав батька Робертіно – Орлан до і сказав: «Мені подобаються ці пісні Якщо вони сподобаються і моїм колегам у Данії, то я можу запросити Вашого сина до Копенгагена, щоб він міг вчитися музики і виступати Чекайте телеграму…» А через три дні на ім'я Робертіно прийшла телеграма, в якій було написано лише одне слово: «Приїзди».
Чотири роки Робертіно Лоретті жив у Данії і об'їхав з гастролями увесь світ. У 1962 році він приїздив і до СРСР, виступав у Москві. Тоді у Союзі він мав шалений успіх і неймовірну популярність. З усіх вікон влітку лунало: «Джамайка, Джамайка», платівки із дванадцятьма піснями, які виконав Робертіно у тому концерті, видавалися величезними тиражами.
Близько чотирьох років Лоретті подорожував з концертною програмою по усьому світу. З настанням перехідного віку прийшла і тривала творча перерва. Але вже з 1964 року шанувальники могли знову насолоджуватися співом Лоретті. У його творчості з'явилися власні твори. У міру дорослішання голос Робертіно змінився, втративши свій дитячий тембр (дискант). Співак продовжив естрадну кар'єру вже з баритональним тембром.
У 1988 році у Сполучених Штатах знімався фільм, присвячений пам'яті Маріо Ланца і режисери запросили Лоретті знятися у головній ролі.
Він і сьогодні продовжує виступати по всьому світу і записувати платівки. Але все ж найяскравішим і пам'ятним світові є його дитячий період творчості і напрочуд чистий і красивий хлоп'ячий голос.