adamnet | Бреґовіч. Київ (Reply)

Учора в палаці "Україна" відбувся концерт відомого югославського композитора і виконавця Ґорана Бреґовіча (Горан Бреговић) і його весільно-похоронного оркестру (Wedding and Funeral Band). В Україну маестро вперше приїхав у 2005 році, виступивши з відкритим концертом у Києві на Михайлівській площі. Навесні 2006 року він також проїхав по східній і південній Україні, а восени виступив на святкуванні 750-річчя Львова. Найяскравіший його виступ до вчорашнього концерту був у минулому році у Львові, де він зі своїм оркестром став одним із хедлайнерів рок-фестивалю "Старе Місто" виступивши на одному майданчику з «Океаном Ельзи», The Dreadnoughts (Канада), The Urban Machine (Британія). Але про той феєричний концерт я вже писав раніше.

Київський же концерт став ще одним яскравим підтвердженням відомої істини - коли людина має талант, то їй, практично, все доступно, вона немає ніякий перешкод і для створення чогось дійсно значимого їй не потрібне якесь причандалля. Так, фактично, семеро музикантів і дві бек-вокалістки показали Києву такий клас, що жодне лазерно-піротехнічне чи техногенно-феєричне шоу не гідне було йому і близько. Широта, щирість і високий професіоналізм маестро і його бенду не міг не порадувати публіку.

На сьогоднішній день Бреґовіч — один із найвидатних композиторів сучасності, який дбайливо береже традиції балканського фольклору з одночасним привнесенням у нього нових звуків. Як би мені хотілось щоб таких музикантів було якомога більше у нас, в Україні...

Скажу відверто, на концерті мене проймала сльоза. Чи то з віком людина стає сентиментальнішою, чи то так діє сила справжнього мистецтва, але серце щеміло... Моє раннє дитинство і юність були пов'язані саме з таким весільно-похоронним оркестром, потім військова служба, тісно пов'язана з музикою - все це ожило і защеміло враз на концерті маестро. Важко бути об'єктивним, коли у тебе десь глибоко всередині щось (незрозуміло що) щемить...

Саме з тих давніх часів я вважаю корнет принцом оркестру, мелодійною його основною, а тенор з баритоном - оркестровими королями, оскільки вони творять як саму мелодію, так і формують абсолютний, ні з чим незрівнянний контрапункт. Так от, двоє тенорів, двоє корнетів і один альт-сакс (він же кларнет), разом з найпростішою ударною групою (яку навіть групою важко назвати - оркестровий барабан і невеликій ритм), а також дві пари проникливих чоловічих та грудних жіночих голосів були цілком спроможні зробити справжнє свято справжньої автентичної балканської музики.

Надзвичайно приємним було також і те, що маестро зробив комплімент українській публіці у вигляді такого собі експромту - виступу Руслани з піснею "Рідний край" посеред концерту з акомпанементом маестро Бреґовіча і весільно-похоронного бенду у їх оригінальному аранжуванні.

Музиканти виконували як відомі свої речі ("Ґаз", "Калашніков", "Месячіна" тощо), так і нові - з останнього минулорічного збірника Alkohol/Champagne. Зал "України" був практично весь заповненим, а з першими акордами народ заповнив проходи і на повну віддався запальним ритмам балканської музики!
Сам маестро спілкувався з публікою, жартував та залучав її до спільного співу. Так, зокрема була виконана його вже класична композиція "In the Deathcar", яку вивів у світ 1993 року ще сам Іґґі Поп.

Виступи «Весільно-похоронного оркестру» не можуть не вражати своєю яскравою темпераментною красою — глибокий і багатий звук духового оркестру, жіночий дует та бенд у балканських сукнях та костюмах, привабливий, одягнений у все чорне молодий соліст, що володіє надзвичайно дивовижним голосом, співає і при цьому грає на ударних, на перкусії, то на баяні. А Сам, весь у білому і з білим же хрестом, сидить поряд із солістом, грає на гітарі і своєрідно керує оркестром, щось вигукуючи і змахуючи руками...

Бреґовіч гастролює по світу зі своїм весільно-похоронним оркестром, створеним у 1997 році. У його оркестрі пліч-о-пліч грають серби, хорвати, болгари і македонці. Своїх музикантів він знаходить під час поїздок (на рік дає не менше 100 концертів у самих різних країнах і з різними проектами).
Музиці циган в інтерпретації Горана Бреговича аплодували слухачі в найпрестижніших концертних залах світу: нью-йоркському Лінкольн центрі, паризькому Zenith, лондонському Barbican Hall. Тільки в Парижі за минулий сезон Бреґовіч виступив чотири(!) рази. На запитання, чому він назвав свій колектив «Весільно-похоронним оркестром», Бреґовіч філософськи відповідає: «Мені здається, що найважливіша музика в житті будь-якої людини звучить на його весіллі та похоронах. Якщо ви хочете в моїй країні бути шанованим композитором, ви повинні написати що-небудь для весілля або похоронів, інакше ви не музикант».

За моїм твердим переконанням Ґоран Бреґовіч - дивовижне явище в музиці нашого часу. Він немов п'янка палінка, духмяний вітер з квітучих садів та виноградників, морський бриз і гірський гуркіт. Мабуть, небагато знайдецця людей, котрих не зможе зачепити за живе музика Бреґовіча - музика, жива і надзвичайно багатюща у всіх відношеннях. Слідкуючи за тим, як Бреґовіч поводицця на сцені, просто неможливо повірити у його паспортні дані! А маестро має вже за 60... Дай йому, Боже, ще довгих-довгих років...