Сьогодні – Анна Ахматова

[adamnet]

Широк и желт вечерний свет, Нежна апрельская прохлада. Ты опоздал на много лет, Но все-таки тебе я рада. Сюда ко мне поближе сядь, Гляди веселыми глазами: Вот эта синяя тетрадь - С моими детскими стихами. Прости, что я жила скорбя И солнцу радовалась мало. Прости, прости, что за тебя Я слишком многих принимала.

Двадцать первое. Ночь. Понедельник. Очертанья столицы во мгле. Сочинил же какой-то бездельник, Что бывает любовь на земле. И от лености или со скуки Все поверили, так и живут: Ждут свиданий, боятся разлуки И любовные песни поют. Но иным открывается тайна, И почиет на них тишина... Я на это наткнулась случайно И с тех пор все как будто больна. Январь 1917, Петербург

Ганна Андріївна Ахматова (справжнє прізвище – Горенко) народилася в сонячній Одесі (11) 23 червня 1889 року в сім'ї відставного флотського інженера-механіка. До речі, мати поетеси – Інна Еразмівна Стогова похована у селі Слобідка-Шелехівська (Хмельницька область), де відкрито музей родини Ахматових. Своїм предком по материнській лінії дівчинка вважала ординського хана Ахмата, від імені котрого згодом і утворила свій псевдонім.

Через рік сім'я переїхала в Царське Село. А у 1906 – 1907 роках Ахматова навчалась у Київській Фундуклеївській жіночій гімназії, по закінченню якої продовжила навчання на Київських вищих жіночіх курсах та Вищих історико-літературніх курсах Раєва у Петербурзі.

Першого вірша Анна написала у 11 років. Батько їй заборонив підписувати вірші прізвищем Горенко, і вона взяла для цього дівоче прізвище прабабусі по жіночій лінії Параски Федосіївни Ахматової (у заміжжі – Мотовилова).

У 1910 році вона вийшла заміж за провідного представника і засновника акмеїзму Миколу Гумільова.

Поетичний стиль Ганни Ахматової відрізнявся яскравим поєднанням конкретності словесних образів і вражаючим лаконізмом з оновленими ритмами. Головна, хоча і не єдина, тема віршів Ахматової – кохання.

Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема – це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». А у 1958 році Г. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

Останній тост

Я научилась просто мудро жить...

А.Ахматова. "Я сошла с ума, о мальчик странный..."


* * *