![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
adamnetСаме від системи пріоритетних цінностей залежить – куди спрямувати свої зусилля, що є найголовнішим у кожний момент життя, який обрати шлях на життєвому перехресті.
Система цінностей формується свідомістю людини. Як ми думаємо – так і живемо.
Варто наголосити, що найважливішим у нашому житті є вміння встановлювати гармонійні стосунки з іншими людьми. Адже людина народжується голою й такою ж відходить. Душа нічого не бере зі здобутого на Землі крім одного: досвіду міжособистісних стосунків.
Саме це становить наше найбільше й найважливіше багатство тут, на Землі.
Психологічна практика доводить, що наслідком неправильно вибраних пріоритетів є низка проблем. Маю тверде переконання: люди із часом вмітимуть жити так, що їхньої любові вистачатиме на всіх – як їм самим, так і всім, з ким вони поєднані.
Але наразі більшості треба вчитись визначати життєві пріоритети.
Розглянемо достатньо розповсюджений набір цінностей, які важливі для більшості людей. Це – дружина/чоловік, сім'я, діти, батьки, робота, друзі, матеріальні статки, захоплення, хобі...
Спробуємо розставити пріоритети.
На запитання "Хто для вас найдорожча істота?" люди відповідають по-різному. Трапляється навіть відповідь: "Мій собака". Найчастіше звучить: "Дитина", рідко чую: "Мій чоловік, дружина, коханий".
І ніколи не прозвучала відповідь: "Найважливішим для мене є я сам".
Це й не дивно. Адже ми виросли в колективістській атмосфері тоталітаризму, де нам нав'язувалось, що любити себе погано. Достатньо поставити себе на достойне місце, і в результаті народиться достоїнство людини.
По-справжньому любити себе – це дуже витончене й глибоке проникнення у свою суть, це сприяння власному розвитку та самопізнанню.
На жаль, по-справжньому люблячих себе людей небагато. І це створює великі проблеми для людства.
Ще хочу згадати про свободу, бо про неї згадують ще менше. Адже без свободи немає справжньої любові, як і без любові немає справжньої свободи.
Отож, розглянемо пріоритетні цінності.
У центрі, на початку всього помістіть себе. Тільки люблячи й поважаючи себе, ви формуєте ту ієрархію цінностей, яка сприятиме самореалізації.
Ми розглядаємо пріоритети дорослого, і тому перше коло любові буде не повним без місця для коханої людини. Якщо її ще немає, то залишіть це місце для неї. Не заповнюйте це місце ніким і нічим – ні дітьми, ні роботою, ні дисертацією, ні грошима, ні батьками, ні друзями...
Таким чином, це перше коло містить себе, а надалі й пару (він&вона). Тільки сформований і наповнений любов'ю центр Я & вона (він) допоможе пережити всю повноту щастя.
Любов пари є найважливішою у Всесвіті. Це – основа життя. Отже, на першому місці нам треба поставити себе й свою "половинку".
На другому місці є життєвий простір пари. Його ще називають "домашнім вогнищем".
Якщо молода пара не оцінить важливість цього, то кажуть, що "сімейний човен розбився об скелю побуту".
Часто трапляється, коли цінності другого кола є на першому місці, тобто важливішим є матеріальне облаштування простору. Такий підхід призводить до порушення системи цінностей. Адже матеріальний простір вибудуваний, а стосунки в парі – ні.
Створивши сім'ю, пара може народити дитину. Тільки на третьому місці в колі пріоритетних цінностей є діти.
Для багатьох, особливо жінок, дитина вважається першочерговою цінністю.
Хочу нагадати, що головною метою сім'ї є не народження дітей, а розкриття себе в тісній взаємодії чоловіка й жінки в умовах спільного проживання.
Часто бачимо ситуацію: спочатку вагітність, потім створення сім'ї, і якщо зможуть, то створюють пару, і попутно вчаться любити. Але гніт побутових труднощів та інших негараздів ускладнює створення пари. І, як наслідок, втрачають здоров'я батьки, нещасливі долі дітей.
На четвертому місці в системі цінностей знаходиться любов до батьків, до роду. Без цього людина є суть перекотиполе.
Але любов до батьків не повинна бути жертовною. Пам'ятаймо, що вона знаходиться лише
на четвертому місці.
Сюди входить також і любов до батьківщини. Проте, не плутати батьківщину й державу. Радянська ідеологія пропагувала "раньше думай о родине, а потом о себе". Ця істотна омана покалічила долі мільйонів людей, тому що була занижена цінність самої людини в порівнянні з державою.
На п'ятому місці знаходиться творча реалізація людини в соціумі, тобто її діяльність, робота. Наголошую, що місце є п'ятим щодо значущості у свідомості, а не щодо затраченого на роботу часу.
Хоча для багатьох сучасників робота є першочерговою в системі життєвих цінностей. У такому разі, досягнувши висот у роботі, людина часто втрачає здоров'я, сім'ю, дітей і навіть життя.
Багато років нам нав'язувалось, що "праця на благо держави" є найбільшою цінністю. Ідеологічна пропаганда заклала в нашу свідомість поставлену з ніг на голову систему цінностей.
Теперішня молодь, напевно, інтуїтивно відчуває невідповідність цінностей і не бажає працювати так, як старше покоління. Тим паче, що молоді люди бачать безрезультативність виснажливої праці батьків та дідів. Натомість старші осуджують молодих. Хоча саме вони заклали перегин у систему цінностей.
На шостому місці розташоване все решта: друзі, захоплення, суспільні, релігійні та інші інтереси, любов до тварин тощо.
* * *
Запропонована система життєвих цінностей у багатьох може викликати неприйняття.
Але не варто поспішати й відкидати її! Наші стереотипи дуже живучі, і тому не легко змінити усталену точку зору.
Задумайтесь, проаналізуйте, відчуйте! І ви погодитесь з таким порядком цінностей. Є люди, які саме так і живуть, їхні сім'ї та діти є щасливими. Така система цінностей є гарантом щасливого майбутнього.
Проаналізувавши свою систему життєвих цінностей, обговоривши її з близькими, ви таким чином поступово сформуєте гармонічніший, природніший світогляд.
(c) Ольга Калита, Львів
Не згоден, не все поділяю, але може я помиляюсь?
Система цінностей формується свідомістю людини. Як ми думаємо – так і живемо.
Варто наголосити, що найважливішим у нашому житті є вміння встановлювати гармонійні стосунки з іншими людьми. Адже людина народжується голою й такою ж відходить. Душа нічого не бере зі здобутого на Землі крім одного: досвіду міжособистісних стосунків.
Саме це становить наше найбільше й найважливіше багатство тут, на Землі.
Психологічна практика доводить, що наслідком неправильно вибраних пріоритетів є низка проблем. Маю тверде переконання: люди із часом вмітимуть жити так, що їхньої любові вистачатиме на всіх – як їм самим, так і всім, з ким вони поєднані.
Але наразі більшості треба вчитись визначати життєві пріоритети.
Розглянемо достатньо розповсюджений набір цінностей, які важливі для більшості людей. Це – дружина/чоловік, сім'я, діти, батьки, робота, друзі, матеріальні статки, захоплення, хобі...
Спробуємо розставити пріоритети.
На запитання "Хто для вас найдорожча істота?" люди відповідають по-різному. Трапляється навіть відповідь: "Мій собака". Найчастіше звучить: "Дитина", рідко чую: "Мій чоловік, дружина, коханий".
І ніколи не прозвучала відповідь: "Найважливішим для мене є я сам".
Це й не дивно. Адже ми виросли в колективістській атмосфері тоталітаризму, де нам нав'язувалось, що любити себе погано. Достатньо поставити себе на достойне місце, і в результаті народиться достоїнство людини.
По-справжньому любити себе – це дуже витончене й глибоке проникнення у свою суть, це сприяння власному розвитку та самопізнанню.
На жаль, по-справжньому люблячих себе людей небагато. І це створює великі проблеми для людства.
Ще хочу згадати про свободу, бо про неї згадують ще менше. Адже без свободи немає справжньої любові, як і без любові немає справжньої свободи.
Отож, розглянемо пріоритетні цінності.
У центрі, на початку всього помістіть себе. Тільки люблячи й поважаючи себе, ви формуєте ту ієрархію цінностей, яка сприятиме самореалізації.
Ми розглядаємо пріоритети дорослого, і тому перше коло любові буде не повним без місця для коханої людини. Якщо її ще немає, то залишіть це місце для неї. Не заповнюйте це місце ніким і нічим – ні дітьми, ні роботою, ні дисертацією, ні грошима, ні батьками, ні друзями...
Таким чином, це перше коло містить себе, а надалі й пару (він&вона). Тільки сформований і наповнений любов'ю центр Я & вона (він) допоможе пережити всю повноту щастя.
Любов пари є найважливішою у Всесвіті. Це – основа життя. Отже, на першому місці нам треба поставити себе й свою "половинку".
На другому місці є життєвий простір пари. Його ще називають "домашнім вогнищем".
Якщо молода пара не оцінить важливість цього, то кажуть, що "сімейний човен розбився об скелю побуту".
Часто трапляється, коли цінності другого кола є на першому місці, тобто важливішим є матеріальне облаштування простору. Такий підхід призводить до порушення системи цінностей. Адже матеріальний простір вибудуваний, а стосунки в парі – ні.
Створивши сім'ю, пара може народити дитину. Тільки на третьому місці в колі пріоритетних цінностей є діти.
Для багатьох, особливо жінок, дитина вважається першочерговою цінністю.
Хочу нагадати, що головною метою сім'ї є не народження дітей, а розкриття себе в тісній взаємодії чоловіка й жінки в умовах спільного проживання.
Часто бачимо ситуацію: спочатку вагітність, потім створення сім'ї, і якщо зможуть, то створюють пару, і попутно вчаться любити. Але гніт побутових труднощів та інших негараздів ускладнює створення пари. І, як наслідок, втрачають здоров'я батьки, нещасливі долі дітей.
На четвертому місці в системі цінностей знаходиться любов до батьків, до роду. Без цього людина є суть перекотиполе.
Але любов до батьків не повинна бути жертовною. Пам'ятаймо, що вона знаходиться лише
на четвертому місці.
Сюди входить також і любов до батьківщини. Проте, не плутати батьківщину й державу. Радянська ідеологія пропагувала "раньше думай о родине, а потом о себе". Ця істотна омана покалічила долі мільйонів людей, тому що була занижена цінність самої людини в порівнянні з державою.
На п'ятому місці знаходиться творча реалізація людини в соціумі, тобто її діяльність, робота. Наголошую, що місце є п'ятим щодо значущості у свідомості, а не щодо затраченого на роботу часу.
Хоча для багатьох сучасників робота є першочерговою в системі життєвих цінностей. У такому разі, досягнувши висот у роботі, людина часто втрачає здоров'я, сім'ю, дітей і навіть життя.
Багато років нам нав'язувалось, що "праця на благо держави" є найбільшою цінністю. Ідеологічна пропаганда заклала в нашу свідомість поставлену з ніг на голову систему цінностей.
Теперішня молодь, напевно, інтуїтивно відчуває невідповідність цінностей і не бажає працювати так, як старше покоління. Тим паче, що молоді люди бачать безрезультативність виснажливої праці батьків та дідів. Натомість старші осуджують молодих. Хоча саме вони заклали перегин у систему цінностей.
На шостому місці розташоване все решта: друзі, захоплення, суспільні, релігійні та інші інтереси, любов до тварин тощо.
* * *
Запропонована система життєвих цінностей у багатьох може викликати неприйняття.
Але не варто поспішати й відкидати її! Наші стереотипи дуже живучі, і тому не легко змінити усталену точку зору.
Задумайтесь, проаналізуйте, відчуйте! І ви погодитесь з таким порядком цінностей. Є люди, які саме так і живуть, їхні сім'ї та діти є щасливими. Така система цінностей є гарантом щасливого майбутнього.
Проаналізувавши свою систему життєвих цінностей, обговоривши її з близькими, ви таким чином поступово сформуєте гармонічніший, природніший світогляд.
(c) Ольга Калита, Львів
Не згоден, не все поділяю, але може я помиляюсь?
