
У Бельгії три державні мови: французька, фламандська і німецька. При працевлаштуванні від претендента можуть вимагати знання перших двох. Або в конфігурації – одна з двох плюс англійська. Можливо і трьох відразу.
В ідеалі, окрім рідної мови, фламандці повинні знати французьку, а валлони – фламандську мову. Однак сто днів із дня виборів у Бельгії давно пройшли. Сформувати уряд дві провідні партії, поки що не змогли. І якщо раніше ідея про поділ країни здавалась зовсім нереальною, то тепер вона виглядає все більш і більш переконливою.
Тому коли в інтерв'ю газеті «Het Nieuwsblad» фламандський міністр освіти пропонує вивчення другої мови у фламандців, з французької змінити на англійську – це мене зовсім не дивує. Якщо забути про те, що носії двох культур майже двісті років живуть разом, однією спільнотою. І коли офіційно не вести мову про розподіл майна, то з аргументами міністра можна дуже легко погодиться. А він говорить про те, що французька мова більш складна і попит на англійську набагато вищий. Особливо на фламандському ринку праці.
Втім, колеги по роботі, що проживають у фламандської частини країни, з останнім твердженням категорично не згодні. Кажуть, що французька при пошуку роботи все одно потрібна. Але це не найбільша проблема коли ти – міністр.
( Чи не правда знайома для нас ситуація? Поговоримо більше ТУТ>>> )
Дивіцця ще: Мовна евтаназія

Дивіцця більше: Про мови
Дуже повчально та інформативно:
Федеральный закон Российской Федерации от 1 июня 2005 г. N 53-ФЗ
О государственном языке Российской Федерации