Смерть диско

Roberto «Bobby» Alfonso Farrell

По гарячих слідах новорічного мерехтіння телевізійних каналів хочецця запитати: чи пам’ятаєте ви, що було головним у новорічну ніч кінця 70-х для вас? Бо для мене та моїх однолітків, однозначно, – пересидіти нудний «Голубой огонёк» з його радянськими виконавцями, ВІА та безглуздими жартами дозволених гумористів і дочекатися передачі «Мелодії і ритми зарубіжної естради», яка починалася після третьої години ранку. Для найстійкіших. Де після Карела Гота починалось дещо цікаве. Для тих, хто вважав себе справжнім меломаном. Для тих, хто вибір на користь зарубіжної музики вважав для себе ідеологічно значимим вчинком. Але там дійсно були і мелодії, і ритми, під які хотілося танцювати. Особливо – під Boney M.

Група Boney M була для радянської людини зразком музики диско. Фільми «Лихоманка суботньої ночі» і «Бріолін» з Траволтою нам не показували. Для нас тільки співали і танцювали три великі веселі дівахи і маленький заводний чоловічок Боббі Фаррелл. Диско, весела танцювальна музика, не несла серйозної ідеологічної загрози і тому була дозволена. До того ж (у міру наближення московської Олімпіади) залізна завіса трохи піднімали. У 1978 році Boney M приїхали до СРСР. Фотографії Фаррелла і казкових жар-птиць Ліз Мітчелл, Марші Баретт і Мейзі Уїльямс у пір'ї і хутрах на Червоній площі перевертали картину світу. Ця західна поп-група в Радянському Союзі! Фірма «Мелодія» випустила їхню платівку – звичайно, на ній не було войовничо-еротичної пісні Rasputin з її солодким стогоном Oh, those Russians у фіналі. Подейкували, що навіть Брежнєв, який любив Boney M і тому пустив їх у країну, не наважився дати дозволу на пісню про коханця цариці.

Boney M була головною командою для шкільних дискотек. І, природно, танцювати під Боббі Фаррелла було найвищим шиком. Особливо старався Валерій Леонтьєв. Та за одностайною думкою моїх однокласників – до Фаррелла йому було далеко: Леонтьєв занадто старався. А у Фаррелла все виходило саме собою. Це була свобода. Це було віконце в інший світ. Широкі, розшиті блискітками білі штани Фаррелла і його голі груди були викликом класним керівникам, завучам і всій радянської ідеології. А ще Rasputin. А ще пісня про гангстерів з Чикаґо – Ma Baker. А ще пісня за текстом псалму – On The Rivers of the Babylon, в народі - «Кинь бабі лом». Можливо, це найвірніша ознака популярності – переробка назв і рядків на місцевий лад, і у Boney M ще були «Варвара жарит кур» (Daddy Cool) і «Мало, ох, места мало» (Bahama Mama).

Що було одним з головних розчарувань моїх однолітків? Дізнатися, що Boney M не американська, а зовсім навіть німецька група. Фаррелл і його заводні партнерки були вихідцями з Карибських островів. Спочатку ця новина страшно засмучувала. До того ж який-небудь розумник заявляв, що цих самих Boney M на Заході взагалі ніхто не знає. Розумник врешті-решт був неправий. В Америці про них дійсно ніхто не чув, але в Європі Boney M були дуже популярні – вони розходилися, сходилися, а останнім часом співали старі пісні – свої і чужі. Але, звичайно, ніщо не може зрівнятися з їх запаморочливою славою в СРСР і на пострадянській території.

От сьогодні, по приході в офіс я дізнався, що веселий танцюрист Боббі Фаррелл, якому був 61 рік, помер 30 грудня в санкт-петербурзькому готелі – судячи з усього, від серцевого нападу. Радянський Союз продовжував любити диско і після своєї загибелі. Коли те, що відбувається навколо не влаштовує або є незрозумілим, то краще виявляється було у дитинстві – у «Дискотеках 80-х» і «Старих піснях про головне».

Боббі Фаррелл прилетів до Пітера, щоб виступити на корпоративі дочірньої компанії «Газпрому».

Ось тепер епоха диско точно закінчилася. Навіть у Радянському Союзі. Чи може Show must go on?..

Смерть диско

Roberto «Bobby» Alfonso Farrell

По гарячих слідах новорічного мерехтіння телевізійних каналів хочецця запитати: чи пам’ятаєте ви, що було головним у новорічну ніч кінця 70-х для вас? Бо для мене та моїх однолітків, однозначно, – пересидіти нудний «Голубой огонёк» з його радянськими виконавцями, ВІА та безглуздими жартами дозволених гумористів і дочекатися передачі «Мелодії і ритми зарубіжної естради», яка починалася після третьої години ранку. Для найстійкіших. Де після Карела Гота починалось дещо цікаве. Для тих, хто вважав себе справжнім меломаном. Для тих, хто вибір на користь зарубіжної музики вважав для себе ідеологічно значимим вчинком. Але там дійсно були і мелодії, і ритми, під які хотілося танцювати. Особливо – під Boney M.

Група Boney M була для радянської людини зразком музики диско. Фільми «Лихоманка суботньої ночі» і «Бріолін» з Траволтою нам не показували. Для нас тільки співали і танцювали три великі веселі дівахи і маленький заводний чоловічок Боббі Фаррелл. Диско, весела танцювальна музика, не несла серйозної ідеологічної загрози і тому була дозволена. До того ж (у міру наближення московської Олімпіади) залізна завіса трохи піднімали. У 1978 році Boney M приїхали до СРСР. Фотографії Фаррелла і казкових жар-птиць Ліз Мітчелл, Марші Баретт і Мейзі Уїльямс у пір'ї і хутрах на Червоній площі перевертали картину світу. Ця західна поп-група в Радянському Союзі! Фірма «Мелодія» випустила їхню платівку – звичайно, на ній не було войовничо-еротичної пісні Rasputin з її солодким стогоном Oh, those Russians у фіналі. Подейкували, що навіть Брежнєв, який любив Boney M і тому пустив їх у країну, не наважився дати дозволу на пісню про коханця цариці.

Boney M була головною командою для шкільних дискотек. І, природно, танцювати під Боббі Фаррелла було найвищим шиком. Особливо старався Валерій Леонтьєв. Та за одностайною думкою моїх однокласників – до Фаррелла йому було далеко: Леонтьєв занадто старався. А у Фаррелла все виходило саме собою. Це була свобода. Це було віконце в інший світ. Широкі, розшиті блискітками білі штани Фаррелла і його голі груди були викликом класним керівникам, завучам і всій радянської ідеології. А ще Rasputin. А ще пісня про гангстерів з Чикаґо – Ma Baker. А ще пісня за текстом псалму – On The Rivers of the Babylon, в народі - «Кинь бабі лом». Можливо, це найвірніша ознака популярності – переробка назв і рядків на місцевий лад, і у Boney M ще були «Варвара жарит кур» (Daddy Cool) і «Мало, ох, места мало» (Bahama Mama).

Що було одним з головних розчарувань моїх однолітків? Дізнатися, що Boney M не американська, а зовсім навіть німецька група. Фаррелл і його заводні партнерки були вихідцями з Карибських островів. Спочатку ця новина страшно засмучувала. До того ж який-небудь розумник заявляв, що цих самих Boney M на Заході взагалі ніхто не знає. Розумник врешті-решт був неправий. В Америці про них дійсно ніхто не чув, але в Європі Boney M були дуже популярні – вони розходилися, сходилися, а останнім часом співали старі пісні – свої і чужі. Але, звичайно, ніщо не може зрівнятися з їх запаморочливою славою в СРСР і на пострадянській території.

От сьогодні, по приході в офіс я дізнався, що веселий танцюрист Боббі Фаррелл, якому був 61 рік, помер 30 грудня в санкт-петербурзькому готелі – судячи з усього, від серцевого нападу. Радянський Союз продовжував любити диско і після своєї загибелі. Коли те, що відбувається навколо не влаштовує або є незрозумілим, то краще виявляється було у дитинстві – у «Дискотеках 80-х» і «Старих піснях про головне».

Боббі Фаррелл прилетів до Пітера, щоб виступити на корпоративі дочірньої компанії «Газпрому».

Ось тепер епоха диско точно закінчилася. Навіть у Радянському Союзі. Чи може Show must go on?..

Смерть диско

Roberto «Bobby» Alfonso Farrell

По гарячих слідах новорічного мерехтіння телевізійних каналів хочецця запитати: чи пам’ятаєте ви, що було головним у новорічну ніч кінця 70-х для вас? Бо для мене та моїх однолітків, однозначно, – пересидіти нудний «Голубой огонёк» з його радянськими виконавцями, ВІА та безглуздими жартами дозволених гумористів і дочекатися передачі «Мелодії і ритми зарубіжної естради», яка починалася після третьої години ранку. Для найстійкіших. Де після Карела Гота починалось дещо цікаве. Для тих, хто вважав себе справжнім меломаном. Для тих, хто вибір на користь зарубіжної музики вважав для себе ідеологічно значимим вчинком. Але там дійсно були і мелодії, і ритми, під які хотілося танцювати. Особливо – під Boney M.

Група Boney M була для радянської людини зразком музики диско. Фільми «Лихоманка суботньої ночі» і «Бріолін» з Траволтою нам не показували. Для нас тільки співали і танцювали три великі веселі дівахи і маленький заводний чоловічок Боббі Фаррелл. Диско, весела танцювальна музика, не несла серйозної ідеологічної загрози і тому була дозволена. До того ж (у міру наближення московської Олімпіади) залізна завіса трохи піднімали. У 1978 році Boney M приїхали до СРСР. Фотографії Фаррелла і казкових жар-птиць Ліз Мітчелл, Марші Баретт і Мейзі Уїльямс у пір'ї і хутрах на Червоній площі перевертали картину світу. Ця західна поп-група в Радянському Союзі! Фірма «Мелодія» випустила їхню платівку – звичайно, на ній не було войовничо-еротичної пісні Rasputin з її солодким стогоном Oh, those Russians у фіналі. Подейкували, що навіть Брежнєв, який любив Boney M і тому пустив їх у країну, не наважився дати дозволу на пісню про коханця цариці.

Boney M була головною командою для шкільних дискотек. І, природно, танцювати під Боббі Фаррелла було найвищим шиком. Особливо старався Валерій Леонтьєв. Та за одностайною думкою моїх однокласників – до Фаррелла йому було далеко: Леонтьєв занадто старався. А у Фаррелла все виходило саме собою. Це була свобода. Це було віконце в інший світ. Широкі, розшиті блискітками білі штани Фаррелла і його голі груди були викликом класним керівникам, завучам і всій радянської ідеології. А ще Rasputin. А ще пісня про гангстерів з Чикаґо – Ma Baker. А ще пісня за текстом псалму – On The Rivers of the Babylon, в народі - «Кинь бабі лом». Можливо, це найвірніша ознака популярності – переробка назв і рядків на місцевий лад, і у Boney M ще були «Варвара жарит кур» (Daddy Cool) і «Мало, ох, места мало» (Bahama Mama).

Що було одним з головних розчарувань моїх однолітків? Дізнатися, що Boney M не американська, а зовсім навіть німецька група. Фаррелл і його заводні партнерки були вихідцями з Карибських островів. Спочатку ця новина страшно засмучувала. До того ж який-небудь розумник заявляв, що цих самих Boney M на Заході взагалі ніхто не знає. Розумник врешті-решт був неправий. В Америці про них дійсно ніхто не чув, але в Європі Boney M були дуже популярні – вони розходилися, сходилися, а останнім часом співали старі пісні – свої і чужі. Але, звичайно, ніщо не може зрівнятися з їх запаморочливою славою в СРСР і на пострадянській території.

От сьогодні, по приході в офіс я дізнався, що веселий танцюрист Боббі Фаррелл, якому був 61 рік, помер 30 грудня в санкт-петербурзькому готелі – судячи з усього, від серцевого нападу. Радянський Союз продовжував любити диско і після своєї загибелі. Коли те, що відбувається навколо не влаштовує або є незрозумілим, то краще виявляється було у дитинстві – у «Дискотеках 80-х» і «Старих піснях про головне».

Боббі Фаррелл прилетів до Пітера, щоб виступити на корпоративі дочірньої компанії «Газпрому».

Ось тепер епоха диско точно закінчилася. Навіть у Радянському Союзі. Чи може Show must go on?..

Смерть диско

Roberto «Bobby» Alfonso Farrell

По гарячих слідах новорічного мерехтіння телевізійних каналів хочецця запитати: чи пам’ятаєте ви, що було головним у новорічну ніч кінця 70-х для вас? Бо для мене та моїх однолітків, однозначно, – пересидіти нудний «Голубой огонёк» з його радянськими виконавцями, ВІА та безглуздими жартами дозволених гумористів і дочекатися передачі «Мелодії і ритми зарубіжної естради», яка починалася після третьої години ранку. Для найстійкіших. Де після Карела Гота починалось дещо цікаве. Для тих, хто вважав себе справжнім меломаном. Для тих, хто вибір на користь зарубіжної музики вважав для себе ідеологічно значимим вчинком. Але там дійсно були і мелодії, і ритми, під які хотілося танцювати. Особливо – під Boney M.

Група Boney M була для радянської людини зразком музики диско. Фільми «Лихоманка суботньої ночі» і «Бріолін» з Траволтою нам не показували. Для нас тільки співали і танцювали три великі веселі дівахи і маленький заводний чоловічок Боббі Фаррелл. Диско, весела танцювальна музика, не несла серйозної ідеологічної загрози і тому була дозволена. До того ж (у міру наближення московської Олімпіади) залізна завіса трохи піднімали. У 1978 році Boney M приїхали до СРСР. Фотографії Фаррелла і казкових жар-птиць Ліз Мітчелл, Марші Баретт і Мейзі Уїльямс у пір'ї і хутрах на Червоній площі перевертали картину світу. Ця західна поп-група в Радянському Союзі! Фірма «Мелодія» випустила їхню платівку – звичайно, на ній не було войовничо-еротичної пісні Rasputin з її солодким стогоном Oh, those Russians у фіналі. Подейкували, що навіть Брежнєв, який любив Boney M і тому пустив їх у країну, не наважився дати дозволу на пісню про коханця цариці.

Boney M була головною командою для шкільних дискотек. І, природно, танцювати під Боббі Фаррелла було найвищим шиком. Особливо старався Валерій Леонтьєв. Та за одностайною думкою моїх однокласників – до Фаррелла йому було далеко: Леонтьєв занадто старався. А у Фаррелла все виходило саме собою. Це була свобода. Це було віконце в інший світ. Широкі, розшиті блискітками білі штани Фаррелла і його голі груди були викликом класним керівникам, завучам і всій радянської ідеології. А ще Rasputin. А ще пісня про гангстерів з Чикаґо – Ma Baker. А ще пісня за текстом псалму – On The Rivers of the Babylon, в народі - «Кинь бабі лом». Можливо, це найвірніша ознака популярності – переробка назв і рядків на місцевий лад, і у Boney M ще були «Варвара жарит кур» (Daddy Cool) і «Мало, ох, места мало» (Bahama Mama).

Що було одним з головних розчарувань моїх однолітків? Дізнатися, що Boney M не американська, а зовсім навіть німецька група. Фаррелл і його заводні партнерки були вихідцями з Карибських островів. Спочатку ця новина страшно засмучувала. До того ж який-небудь розумник заявляв, що цих самих Boney M на Заході взагалі ніхто не знає. Розумник врешті-решт був неправий. В Америці про них дійсно ніхто не чув, але в Європі Boney M були дуже популярні – вони розходилися, сходилися, а останнім часом співали старі пісні – свої і чужі. Але, звичайно, ніщо не може зрівнятися з їх запаморочливою славою в СРСР і на пострадянській території.

От сьогодні, по приході в офіс я дізнався, що веселий танцюрист Боббі Фаррелл, якому був 61 рік, помер 30 грудня в санкт-петербурзькому готелі – судячи з усього, від серцевого нападу. Радянський Союз продовжував любити диско і після своєї загибелі. Коли те, що відбувається навколо не влаштовує або є незрозумілим, то краще виявляється було у дитинстві – у «Дискотеках 80-х» і «Старих піснях про головне».

Боббі Фаррелл прилетів до Пітера, щоб виступити на корпоративі дочірньої компанії «Газпрому».

Ось тепер епоха диско точно закінчилася. Навіть у Радянському Союзі. Чи може Show must go on?..

Реклама – двигун

Брати Клички набрали не просто зайві кілограми, а справді ожиріли – але все це заради реклами. Товстими боксерів можна побачити у рекламі найбільшої німецької мережі фітнес-центрів.

«Такими братів Кличків ви ще не бачили: товстими, ледачими та незграбними. Чи зможуть вони коли-небудь повернутися до форми?», - йдеться у рекламі.

«З проблемою зайвої ваги знайомі багато хто. А тепер і Віталій та Володимир Кличко? Ви побачите, як брати повертатимуть собі привабливі форми у фільмі, що обов'язково стане подією року», - додається на сайті.

Реклама – двигун

Брати Клички набрали не просто зайві кілограми, а справді ожиріли – але все це заради реклами. Товстими боксерів можна побачити у рекламі найбільшої німецької мережі фітнес-центрів.

«Такими братів Кличків ви ще не бачили: товстими, ледачими та незграбними. Чи зможуть вони коли-небудь повернутися до форми?», - йдеться у рекламі.

«З проблемою зайвої ваги знайомі багато хто. А тепер і Віталій та Володимир Кличко? Ви побачите, як брати повертатимуть собі привабливі форми у фільмі, що обов'язково стане подією року», - додається на сайті.

Реклама – двигун

Брати Клички набрали не просто зайві кілограми, а справді ожиріли – але все це заради реклами. Товстими боксерів можна побачити у рекламі найбільшої німецької мережі фітнес-центрів.

«Такими братів Кличків ви ще не бачили: товстими, ледачими та незграбними. Чи зможуть вони коли-небудь повернутися до форми?», - йдеться у рекламі.

«З проблемою зайвої ваги знайомі багато хто. А тепер і Віталій та Володимир Кличко? Ви побачите, як брати повертатимуть собі привабливі форми у фільмі, що обов'язково стане подією року», - додається на сайті.

Реклама – двигун

Брати Клички набрали не просто зайві кілограми, а справді ожиріли – але все це заради реклами. Товстими боксерів можна побачити у рекламі найбільшої німецької мережі фітнес-центрів.

«Такими братів Кличків ви ще не бачили: товстими, ледачими та незграбними. Чи зможуть вони коли-небудь повернутися до форми?», - йдеться у рекламі.

«З проблемою зайвої ваги знайомі багато хто. А тепер і Віталій та Володимир Кличко? Ви побачите, як брати повертатимуть собі привабливі форми у фільмі, що обов'язково стане подією року», - додається на сайті.