
Завдяки «Інтеру» пізнім вечором знову з велетенським задоволенням переглянув свій улюблений фільм «Un Homme Et Une Femme» з неповторними Анук Еме і Жаном-Луї Трентіньяном.
Як
ідіотсова сидів до другої години не кліпаючи.
Знайомий і надзвичайно близький сюжет: Він – справжній чоловік, професійний автогонщик, Вона – красива і розумна жінка. У кожного з них є своє минуле із присмаком смутку. Тепер Він і Вона самотні і світ спогадів володіє ними значно більше, ніж світ повсякденної реальності. Випадкова зустріч, несподівано сильне, хвилююче почуття вирве героїв з холодних обіймів самотності. Нова близькість, тендітна й невпевнена, не одразу подарує їм просте людське щастя, на тернистому шляху, до якого потрібно буде знайти чимало сміливих відповідей на складні питання буття...
Єдине, про що щиро жалкував було те, що показували дубльовану англійську версію, а так хотілось почути репліку Ганни Готьє французькою...
( А ще прийшов за згадку один випадок, що трапився зовсім недавно )Au revoir!