Весна – це коли здається, що з пересунутим квадратиком на календарі настане осяяне сонцем блаженство.
Весна – це коли починаєш відчувати, що серце через пупок заглядає у світ.
Весна – це коли свідомість розширюється теплими фантазіями, але водночас і огороджує в душі ринг для боротьби здорового глузду з сердечним безумством.
Весна – це коли сама собою складається омріяна організованість життя, що імпульсивно дає напругу для поруху першого кроку.
Весна – це коли знеструмлені холодом нервові закінчення починають струменіти по всьому тілу, від чого розпашіла шкіра стає вкрай чутливою і здатна заспокоїтись, лише загорнувшись у теплі обійми чоловіка, який ще не встиг зробити боляче.
Весна – це коли ілюзія народження, початку є чи не найкориснішою з усіх існуючих. Але щоб народитися – потрібно померти. І це навіть не закон, який можна порушити, не спосіб, який можна полегшити, це – сутність. Останні лютневі дні розтерзані нестримним вітром. Найбажаніший, і так довго очікуваний, зимовий атрибут – сніг нещадно страчений дощем. Обважніле душевне сум’яття сягнуло дна…
Весна – це коли, прокинувшись вранці, шепочеш „дочекались”..
Originally posted by
100eva at ВЕСНА ЦЕ