Нове і дуже приємне ім'я в українській музиці: Ольга Акулова

[adamnet]

Знайомтесь: MademoiselleAkula, або ж просто – Оля Акулова (Україна, Донбас)

Хто така Ольга Акулова — зараз майже ніхто не знає, але скоро, гадаю, про неї будуть знати всі.

Отже, Ольга — така собі донецька співачка, автор власних пісень.  До того ж, співає лише українською мовою. І не тому, що якась затята «бандерівка», «націоналка» чи «свідомітка», а просто їй так подобається. Сама пише музику та слова, разом з командою роблять аранжування — виходять дуже цікаві, як на мене, композиції.

Я натрапив на неї абсолютно випадково — в Інтернеті завдяки Андрію Окарі. Це Петра Наліча розкрутили завдяки «YouTube», а Ольга маловідома ще навіть в Інтернеті — її знають хіба що в Донецьку та на тих фестивалях, де вона співала.

Порівняти її можна, мабуть, з Ольгою Богомолець постгітарного періоду (здається, вони навіть зовнішньо схожі), але у Ольги Б. лірика більш романсового типу, побудована на складних текстах — Ліни Костенко, інших «шістдесятників» та інколи своїх власних.

З музикальної точки зору у Ольги Акулової ми бачимо мікст ліричної пісні та міського романсу, а також цікаві джазові та латиноамериканські акорди, гармонії та ритми.

Ще її музика:

«Царівна»

«Танго»

«Не шукай»

«Образ»

«Зорепад» — не найбільша перлина з творчості Ольги: на одному обласному радіо була програма пісень на замовлення «Вас вітають рідні, друзі, знайомі», більшість пісень звідти, окрім загальновідомих шлягерів, за саундом та образністю нагадували оцю.

Симпатична композиція і «Недоказана казка». Там є надзвичайно цікавий тембр, схожий на вірменський дудук, що робить композицію незвичайною.

Гарний блюз «Вітрила»

Щасти тобі, Олю!