Будьмо! Адамів живий журнал

* * *

На канікулах однієї теплої південної ночі передивився кіномюзикл Боба Фосса «All That Jazz» (1979). Вперше дивився його дууже давно і майже не пам'ятав, зараз же був просто вражений цією картиною. Можна казати, що переосмислювати її довелось кілька днів.

Звертає увагу, насамперед, цілком відчутний натяк на фільм Федеріко Фелліні «8 1/2», крім того, за своєю сутністю, «All That Jazz» (який я переклав би як «Все - суєта» чи «Суєта суєт») є не шо інше, як варіація на тему «8 1/2» - рефлексії режисера про творчість і власне призначення.

Але якщо «8 1/2» - це дослідження болісного процесу народження фільму, то у Фосса основою стає процес народження шоу. Його намагається скласти і поставити бродвейський хореограф Джо Гідеон (також своєрідна варіація Гвідо Ансельмі з «8 1/2») - здаєцця, alter ego самого Фосса, що підкреслює запрошення на головну роль актора Роя Шайдера, зовні дуже схожого на американського режисера.

( Фосс показує дилему )

Сильне кіно, яке варто пережити

( Bye Bye Life )