11 грудня, у день народження аргентинського співака і кіноактора, знаменитого «Короля танго» Карлоса Гарделя (Carlos Gardel, 11 грудня 1887 (або 1890) – 24 червня 1935), відзначається Міжнародний день танго – свято танцю, філософія якого укладена в протиборстві.
Життя у танго просто клекоче, а у центрі танцю – Чоловік і Жінка. Їхні взаємини, пристрасті, конфлікти, примирення, «третій зайвий», ревнощі, ненависть – всі почуття, які наповнюють людське єство.
У цьому танці не прийнято розмовляти, посміхатися, в ньому навіть не прийнято дивитися один одному в очі. Запрошення, висловлене вголос, може розцінюватися як образа. Допускаєцця лише погляд і легкий порух губ…
Танго – танець-імпровізація, у ньому дуже важливо вміння партнерів відчути один одного. Це вміння народжується на підсвідомому рівні нібито саме собою, створюючи відчуття іншої реальності. А найвиразнішим моментом цього танцю є пауза: звучить музика, а двоє завмерли в обіймах один одного ніби ведучи німий діалог на підвищених тонах – це точка найвищої напруги.
До речі, слово «танго» з'явилося значно раніше, ніж сам танець. Спочатку це слово використовувалося на одному з Канарських островів для позначення «зборів негрів для танців, для гри на барабанах», ці барабани також називалися «танго».)))
Я обожнюю аргентинське танго. Там лідером у танці є чоловік. Жінку ведуть - і це без варіантів. Єдина можливість - це викинути фінтіля ногою, коли партнер зупиняється. А так жінка має робити все те, що робить партнер.
У багатьох з цим є проблема... Але допоки жінка не зрозуміє, що це шлях у нікуди. Бодай інколи треба робити те, що каже чоловік. Хоча б тому, що він інколи робить те, що каже йому жінка. У реальному житті почати це робити важко. А от у танго, принаймні, ви можете собі це раціонально пояснити: такі правила...
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
