
Джин виготовляєцця зброджуванням зернової сировини і подальшої дистиляцією з шишкоягодах ялівцю. Міцність напою – в середньому 37,5-50% об.
У нашій свідомості джин асоціюєцця з англійськими піратами, які пили його кухлями, проте згідно з повір'ям, творцями джину були голландські ченці, які в 12 столітті виробляли горілку з ялівцю як ліки від бубонної чуми, а його назва походить від французького слова genievre, що означає «ялівець». І хоча суперечки щодо створення джину актуальні і сьогодні, значна частина істориків впевнені, що першим, хто виготовив цей напій, був голландський аптекар Сілвіус Де Ла Бо. Так, він у XVI столітті приготував мікстуру для лікування ниркових хвороб, яка складалася з зернового спирту і шишкоягід ялівцю. Ці ліки досить швидко прижились серед голландців. Через деякий час цей напій припав до вподоби і англійцям. А вже у XVII столітті Англія розпочала власне виробництво джину.
На сьогодні розрізняють два види джину – сухий (лондонський джин) і голландський. Однак це жодним чином не свідчить про місце його виготовлення.
Сухий джин виробляють за таким принципом: у зерновий спирт додають ароматичні компоненти і дистильовану воду. При цьому в якості ароматизаторів використовують не тільки шишкоягоди ялівцю, а й корицю, кардамон, кірки апельсину і лимону, аніс, кріп, імбир і багато іншого. Цей напій – прозорий.
У свою чергу, голландський джин виготовляється із зернового сусла і ялівцю, які змішуються з самого початку. В отриману після перегонки рідину додають воду, а також яловець і прогонять ще одну дистиляцію. Найчастіше голландський джин має золотавий відтінок. Цього досягають за допомогою витримки у дубовій бочці.
У виробництві джину його якість визначають три основних інгредієнти. Це спирт, рослинні прянощі і вода. Спирт, який використовуєцця для отримання джину, повинен мати міцність не менше 96% і бути бездоганно очищеним, не мати ні присмаків, ані сторонніх запахів. Базовою сировиною для його виробництва є в основному зерно.
Серед корисних властивостей джину є те, що це є традиційні англійські ліки від нудьги.

Одним з найпримітніших напоїв цього класу є добірний британський сухий джин Будлз (Boodle's). Він виробляється фірмою «Кок Расел і К°», створеною у 1845 році. Свою назву джин отримав від лондонського клубу «Будлз». Заснований ще 1763 року, цей клуб славицця своєю кухнею і списком почесних членів. Що ж стосується напою з такою назвою, то у його виробництві використовуюцця доволі дорогі методи і найдорожча сировина.
Популярні види джину: Beefeater Gin (виробляєцця з 1820 р.), Bombay Sapphire, Booth’s, Gordon’s Gin, Finsbury (виробляєцця з 1740 р.), Seagram’s, Greenall’s, Tanqueray.

Порада для вживання: сухий джин найчастіше вживають у складі коктейлів. А ось голландський найкраще вживати у чистому вигляді.
Джин – найполіткоректніший з усіх міцних напоїв, він (якщо так можна висловитись) найбільш жіночий з усіх чоловічих напоїв. З тих пір, коли джин стали вживати розведеним або в коктейлі, він користується великою популярністю у слабкої статі. Хороший джин, що дегустуєцця у чистому вигляді, має залишати в роті відчуття приємного холоду («холодний як метал» – кажуть про джин в Англії), що служить противагою палючій дії алкоголю.
Ну і нарешті – ( пісня про джин )
* * *