Знову про чоловіка і жінку

[adamnet]

Бути жінкою в Україні – це ніщо інше, як насамперед необхідність постійно мати справу з українськими чоловіками. Вони – як сіра реальність, об яку жорстоко розбиваються всі голосно висловлювані ідеї щодо співіснування статей в українському суспільстві: від правої ідеї жіночої самопосвяти заради героя-чоловіка до лівого гасла абсолютної ґендерної рівності. Де герой? Як можливо бути рівною з тим, хто звик паразитувати на своїй винятковості?


Що найбільше не подобається в українських чоловіках, – це те, що вони взагалі не намагаються подобатися. Точніше, вони подобаються самі собі, і цього їм достатньо. Вони не мусять завдавати собі клопоту, щоб завойовувати чиюсь прихильність: світ, на за їхнім уявленням, влаштований так, що все й так буде їм дане. А якщо не буде, вони підійдуть і візьмуть це силою.

Українські чоловіки – це сукупний результат закономірного виродження панівної частини патріархального суспільства і імперської генної інженерії. Українського чоловіка легко впізнати за обвислим животом, скляним поглядом і вологими підпахвами. Більшість українських чоловіків про дезодоранти чи антиперспіранти знають лише теоретично, тому настання гарячої пори року найгостріше відчувається в переповненому громадському транспорті. Справляння природних потреб для українського чоловіка – це святе, як для мусульманина намаз, а тому шукати якогось відповідного чи хоча б захованого від людських очей місця не обов’язково: навіщо ховатися зі святим?

Прикро констатувати, але українські чоловіки – це переважно погана генетика, тому вони приречені як вид. Жінки таких не обирають. Поки чоловіки за патріархальною інерцією вирішують справи в цій країні, жінки їдуть куди-інде розв’язувати проблему збереження якісного генофонду. Якщо це зміниться, і жінки закономірно візьмуть ініціативу у свої руки, вони зможуть вирішувати цю проблему тут – не з українськими чоловіками, звісно. Біологічне виживання важливіше, ніж патріотизм, неминуче заснований на культі героїв(-чоловіків), полеглих у розв’язаних чоловіками війнах за чоловічі цінності.

Останнім часом на вулицях і в транспорті дедалі частіше помічаю, як українські жінки подовгу і ніжно говорять по телефону італійською, іноді – іспанською. Я вірю, що в них усе добре. Мені дуже хочеться в це вірити.

(с) Остап Сливинський
оригінал есею тут

це відгук на дискусію “Бути українкою або “…прив'язали Галю до сосни косами“


А що ви думаєте про це?

Comments

[adamnet.livejournal.com]

проте є щось у написаному таке, яке як камінчик у черевику весь час муляє, нє?

[der-sch-shall.livejournal.com]

якщо відверто, то не муляє
я визнаю, що справжньої гендерної рівності зараз в україні не існує - що є то є
... але замість об"єктивного "препарування" проблеми, всебічного аналізу та спроб пошуку якогось алгоритму дій (ви маєте погодитися, це не є якимось стратегічним секретом, так?) в цьому випадку я ознайомився лише з дуже несподіваним ворохом штампів та стереотипів - здається, після прочитаного можна говорити про тенденційне, упереджене ставлення до українських чоловіків (про дискримінаційні узагальнення, якщо хочете)
моя реакція? приблизно така, як коли я бачу лайно на стежці перед собою - покрутив носом та обійшов по максимальному радіусу

опонувати? сперечатися? доводити щось? та ну :) - лише струснути плечима, та й піти собі далі

[adamnet.livejournal.com]

щодо гендерної рівності - імхо її і не може бути) хоча б тому, що чоловік і жінка - надто різні створіння))
з цієї ж причини (у переважній своїй кількості) будуть існувати багацько відповідних штампів і стереотипів. проте це правда, що заходити у вагон метро під вечір жаркого літнього дня - таки не комільфо. і сперечатись тут немає жодного сенсу)

[der-sch-shall.livejournal.com]

я так розумію, ви знайшли щось кричуще актуальне та справедливе в тексті, розміщеному в вас в пості? чудово, маєте на це повне право
* я ж, в свою чергу, нічогісіньки там не побачив
дурнуваті теревені - сам можу в такому ж ключі побазікати (на кухні)
і це все буде правда та мова там буде про "некомільфо"
** ви краще ось на яке запитання дайте мені відповідь: після подібних "маніфестів" (як в вашому пості згори) взаєморозуміння між жінками та чоловіками покращиться? як ви вважаєте?

[adamnet.livejournal.com]

текст, безумовно, має прожіночу спрямованість і, як ви правильно підмітили, - із галузі теревенів на кухні.
ну а щодо порозуміння між чоловіками і жінками, то його, за моїм переконанням, не може бути у принципі) можливе якесь перемир'я, пакт про ненапад, тощо, але аж ніяк не порозуміння. імхо - чоловіки і жінки це ворожі племена, які постійно перебувають у стані війни, а звідси - і всі висновки ;)

[der-sch-shall.livejournal.com]

можливе якесь перемир'я, пакт про ненапад, тощо, але аж ніяк не порозуміння
згоден

[adamnet.livejournal.com]

гг) перевірено практикою ;)