Світлий смуток

[adamnet]

Навіть у найвеселіших та найжиттєрадісніших людей бувають у житті такі моменти, коли хочеться просто посидіти на самоті і посумувати. У ці хвилини зовсім не хочеться посміхатися, а хочеться просто віддатися світлому смуткові, як повній протилежності свого звичного настрою. І причина цього може бути навіть не у тому, що щось трапилось чи навпаки – не відбулось, а щось зовсім інше, неясне, тривожне. Це такий «смуток-для-контрасту», для емоцій, смуток, щоб зайвий раз відчути себе живим.

Коли людина самотня і їй сумно, свої емоції, переживання і хвилювання така людина намагаєцця перенести, наприклад, на аркуш паперу чи у ЖЖ пост. Хтось напише вірш, пісню, а хтось просто напише. Виллє душу, розповість як воно йому є, порушить свою самотність пером. Або пензлем чи гітарою, клавіром або клавіатурою... А коли людині добре, їй виливати душу значно складніше. Якось менше на це часу чи що... Ніколи. Адже для цього потрібно думати про те, як би красивіше своє щастя розписати...

У такі моменти, коли вас накриває такий безпричинний смуток, я намагаюся посилити його «ефект» відповідною музикою. І знаєте, якщо раптом вам також знайоме це відчуття, я готовий поділитися з вами чим музичним смутком.

Запрошую до музичного салону…

* * *