* * *
...Он открыл дверь и поймал ресницами первую тонкую паутину утра... Осень... Осень... Она бросала ему в лицо дикие краски и этот запах кофе, и листьев канадских кленов...
Утро! Утро... Сегодня какое-то особенное утро, подумал он и поспешил как и в сотни других дней вниз мимо акварельных стен столицы. Шуршал теплым асфальтом, не смотрел под ноги, грыз зеленые кофейные зерна на ходу... У него, как всегда, было множество дел. Сбегая вниз по лестнице опять почувствовал прикосновение то ли погоды то ли ангельских крыльев... Обернулся и никого не увидел. Пожал плечами и дотронулся до красного бензобака.
- Доброе утро Адам..чудесное начало дня не правда ли? Не хотите ли чашку чая с медом? Может быть эклеры? Или просто какао...
Он замер и улыбнулся. Он не посмотрел... Прищурился просто.Он знал. Это она вернулась с чужой войны, что бы снова рассказать обо всем. Его "капрал навсегда"... Женщина из ниоткуда
(с) лексо -![[profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
lev_mitrich
( ...і послухайте ще трішки сумних пісень одного лисого пенсіонера )
...Он открыл дверь и поймал ресницами первую тонкую паутину утра... Осень... Осень... Она бросала ему в лицо дикие краски и этот запах кофе, и листьев канадских кленов...
Утро! Утро... Сегодня какое-то особенное утро, подумал он и поспешил как и в сотни других дней вниз мимо акварельных стен столицы. Шуршал теплым асфальтом, не смотрел под ноги, грыз зеленые кофейные зерна на ходу... У него, как всегда, было множество дел. Сбегая вниз по лестнице опять почувствовал прикосновение то ли погоды то ли ангельских крыльев... Обернулся и никого не увидел. Пожал плечами и дотронулся до красного бензобака.
- Доброе утро Адам..чудесное начало дня не правда ли? Не хотите ли чашку чая с медом? Может быть эклеры? Или просто какао...
Он замер и улыбнулся. Он не посмотрел... Прищурился просто.Он знал. Это она вернулась с чужой войны, что бы снова рассказать обо всем. Его "капрал навсегда"... Женщина из ниоткуда
(с) лексо -
lev_mitrich( ...і послухайте ще трішки сумних пісень одного лисого пенсіонера )
Світлий смуток
1 February 2011 11:41Навіть у найвеселіших та найжиттєрадісніших людей бувають у житті такі моменти, коли хочеться просто посидіти на самоті і посумувати. У ці хвилини зовсім не хочеться посміхатися, а хочеться просто віддатися світлому смуткові, як повній протилежності свого звичного настрою. І причина цього може бути навіть не у тому, що щось трапилось чи навпаки – не відбулось, а щось зовсім інше, неясне, тривожне. Це такий «смуток-для-контрасту», для емоцій, смуток, щоб зайвий раз відчути себе живим.
Коли людина самотня і їй сумно, свої емоції, переживання і хвилювання така людина намагаєцця перенести, наприклад, на аркуш паперу чи у ЖЖ пост. Хтось напише вірш, пісню, а хтось просто напише. Виллє душу, розповість як воно йому є, порушить свою самотність пером. Або пензлем чи гітарою, клавіром або клавіатурою... А коли людині добре, їй виливати душу значно складніше. Якось менше на це часу чи що... Ніколи. Адже для цього потрібно думати про те, як би красивіше своє щастя розписати...
У такі моменти, коли вас накриває такий безпричинний смуток, я намагаюся посилити його «ефект» відповідною музикою. І знаєте, якщо раптом вам також знайоме це відчуття, я готовий поділитися з вами чим музичним смутком.
( Запрошую до музичного салону… )
* * *
Світлий смуток
1 February 2011 11:41Навіть у найвеселіших та найжиттєрадісніших людей бувають у житті такі моменти, коли хочеться просто посидіти на самоті і посумувати. У ці хвилини зовсім не хочеться посміхатися, а хочеться просто віддатися світлому смуткові, як повній протилежності свого звичного настрою. І причина цього може бути навіть не у тому, що щось трапилось чи навпаки – не відбулось, а щось зовсім інше, неясне, тривожне. Це такий «смуток-для-контрасту», для емоцій, смуток, щоб зайвий раз відчути себе живим.
Коли людина самотня і їй сумно, свої емоції, переживання і хвилювання така людина намагаєцця перенести, наприклад, на аркуш паперу чи у ЖЖ пост. Хтось напише вірш, пісню, а хтось просто напише. Виллє душу, розповість як воно йому є, порушить свою самотність пером. Або пензлем чи гітарою, клавіром або клавіатурою... А коли людині добре, їй виливати душу значно складніше. Якось менше на це часу чи що... Ніколи. Адже для цього потрібно думати про те, як би красивіше своє щастя розписати...
У такі моменти, коли вас накриває такий безпричинний смуток, я намагаюся посилити його «ефект» відповідною музикою. І знаєте, якщо раптом вам також знайоме це відчуття, я готовий поділитися з вами чим музичним смутком.
( Запрошую до музичного салону… )
* * *
Світлий смуток
1 February 2011 11:41Навіть у найвеселіших та найжиттєрадісніших людей бувають у житті такі моменти, коли хочеться просто посидіти на самоті і посумувати. У ці хвилини зовсім не хочеться посміхатися, а хочеться просто віддатися світлому смуткові, як повній протилежності свого звичного настрою. І причина цього може бути навіть не у тому, що щось трапилось чи навпаки – не відбулось, а щось зовсім інше, неясне, тривожне. Це такий «смуток-для-контрасту», для емоцій, смуток, щоб зайвий раз відчути себе живим.
Коли людина самотня і їй сумно, свої емоції, переживання і хвилювання така людина намагаєцця перенести, наприклад, на аркуш паперу чи у ЖЖ пост. Хтось напише вірш, пісню, а хтось просто напише. Виллє душу, розповість як воно йому є, порушить свою самотність пером. Або пензлем чи гітарою, клавіром або клавіатурою... А коли людині добре, їй виливати душу значно складніше. Якось менше на це часу чи що... Ніколи. Адже для цього потрібно думати про те, як би красивіше своє щастя розписати...
У такі моменти, коли вас накриває такий безпричинний смуток, я намагаюся посилити його «ефект» відповідною музикою. І знаєте, якщо раптом вам також знайоме це відчуття, я готовий поділитися з вами чим музичним смутком.
( Запрошую до музичного салону… )
* * *
Світлий смуток
1 February 2011 11:41Навіть у найвеселіших та найжиттєрадісніших людей бувають у житті такі моменти, коли хочеться просто посидіти на самоті і посумувати. У ці хвилини зовсім не хочеться посміхатися, а хочеться просто віддатися світлому смуткові, як повній протилежності свого звичного настрою. І причина цього може бути навіть не у тому, що щось трапилось чи навпаки – не відбулось, а щось зовсім інше, неясне, тривожне. Це такий «смуток-для-контрасту», для емоцій, смуток, щоб зайвий раз відчути себе живим.
Коли людина самотня і їй сумно, свої емоції, переживання і хвилювання така людина намагаєцця перенести, наприклад, на аркуш паперу чи у ЖЖ пост. Хтось напише вірш, пісню, а хтось просто напише. Виллє душу, розповість як воно йому є, порушить свою самотність пером. Або пензлем чи гітарою, клавіром або клавіатурою... А коли людині добре, їй виливати душу значно складніше. Якось менше на це часу чи що... Ніколи. Адже для цього потрібно думати про те, як би красивіше своє щастя розписати...
У такі моменти, коли вас накриває такий безпричинний смуток, я намагаюся посилити його «ефект» відповідною музикою. І знаєте, якщо раптом вам також знайоме це відчуття, я готовий поділитися з вами чим музичним смутком.
( Запрошую до музичного салону… )
* * *
