Будьмо! Адамів живий журнал

Трохи раніше я вже писав про це. А сьогодні на бирочці від чайного пакетика "Hyleys" знову прочитав цитату Томаса Пейна: "Для щастя людині необхідно щоб у душі вона була вірною самій собі". І знову зрозумів те, що нічого у цьому не розумію.

Мені кажуть, що, наприклад, якщо чесна людина вирішить брати хабарі (хоча до цього вона була переконана що не буде і не робитиме цього) - ця людина вже не буде тою якою була, вона зміницця, зрадить своїм переконанням і собі справжньому. Але, разом з тим, зміни у людях відбуваюцця з різних причин, а оскільки мало хто їх аналізує, то можна зраджувати собі і у кращу сторону.

Але ж, якщо людина вчиняє нечесно, то вона просто перестане бути чесною і все. Жодних зрад собі справжньому. Чесна людина завжди поводицця чесно, вихована - етично, голодна - жадібно, нахабна - нахабно і т.д. детектед. Тобто ніякої зради немає - людина є такою, якою вона є.

А коли людина вважає по-одному, а чинить - по-іншому (з різних причин), то це не зрада собі, а щось інше. На мій погляд

А може яскравим прикладом такої зради може бути оце відео?
( відео під катом )

сьогодні їздив у справах по місту. дороги у жахливому стані, як після бомбардування, але у цьому нічого несподіваного чи надзвичайного, я хотів сказати про інше.

так от, звернув увагу на один бігборд з рекламою мабуть якогось концерту, якогось невідомого мені співака. спантеличила фраза на борді: "головне - не зрадити себе".

сто разів раніше чув подібне, проте не замислювався, а тут чомусь запало не думку.
чому саме ця зрада - "головне"? кому зраджувати не є "головне"?

і що означає взагалі оце "зрадити себе/собі"?

Ennio Morricone - Canzone Per La Sera — La Piovra 2

сьогодні їздив у справах по місту. дороги у жахливому стані, як після бомбардування, але у цьому нічого несподіваного чи надзвичайного, я хотів сказати про інше.

так от, звернув увагу на один бігборд з рекламою мабуть якогось концерту, якогось невідомого мені співака. спантеличила фраза на борді: "головне - не зрадити себе".

сто разів раніше чув подібне, проте не замислювався, а тут чомусь запало не думку.
чому саме ця зрада - "головне"? кому зраджувати не є "головне"?

і що означає взагалі оце "зрадити себе/собі"?

Ennio Morricone - Canzone Per La Sera — La Piovra 2

Мало у світі залишилося насправді цінних речей. Гроші і кохання - ось, мабуть, все.

Далі за лінком більше>>>


Édith Piaf - Ne me quitte pas

Мало у світі залишилося насправді цінних речей. Гроші і кохання - ось, мабуть, все.

Далі за лінком більше>>>


Édith Piaf - Ne me quitte pas

Мало у світі залишилося насправді цінних речей. Гроші і кохання - ось, мабуть, все

Ні те, ані інше не купиш. І гроші, і кохання потрібно завоювати, заслужити, заробити. І кохання, і гроші легко розтринькати, не помітивши навіть, як це сталося.

Гроші і кохання роблять нас чесними. Ми не брешемо, коли платимо: гроші ж - це не слова, їх не кидають на вітер. Ми не брешемо, коли кохаємо, а якщо і брешемо, то лишень собі.

Гроші і кохання - це найбільше, що ми можемо дати іншим. І найбільше, що ми маємо право брати у інших. Гроші і кохання - це те, що нас пов'язує. Гроші і кохання - так, це ми, це все ми.

Кохання не купиш за гроші. Так, це вірно. Проте...

Проте і гроші не заробиш коханням. Сексом - можливо. Коханням - ніколи.

Кохання і гроші. Вони існують поряд, але у різних вимірах. Немов інь і янь. Як чоловіки і жінки. Як козли і капуста.

Кохання і гроші. От чого не буває багато. А якщо буває, то цей надлишок є фатальним.

Трапляєцця, кохання вбиває. Гроші, інколи, також.

Гроші можуть вбити кохання, а кохання здатне знищити гроші. Це одвічний бій Годзіли з Кінг-Конгом, і у разі чиєїсь перемоги фільм закінчицця.

І тоді нам доведецця піти додому.

А дому, власне, у нас і немає.

Існують тільки дві речі, а все інше є фікцією.

Гроші + кохання.

Дякую А.Фрінлянду за розумні думки

Édith Piaf - Ne me quitte pas

У житті чоловіка бувають такі моменти, коли він просто повинен бути дурнем

Коли чоловік нешанобливо ставицця до жінки, то це майже завжди доводить те, що вона першою дозволила собі зайвого у своїх стосунках з ним

Люди ніде й ніколи не обирають собі правителя на власний розсуд – з тієї простої причини, що більшості людей цього розсуду просто не вистачає. А в сучасних "демократіях" право вирішального голосу має саме більшість.

Оригінал запису і коментарі також на LiveInternet.ru