![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ну і традиційне
13 January 2014 17:00* * *
продовжуючи хвилю віртуально-святкового жахіття:
продовжуючи хвилю віртуально-святкового жахіття:
Цікаве свято
14 January 2011 16:57Сьогодні надзвичайно оксюморонне і дуже «наше» свято.
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Цікаве свято
14 January 2011 16:57Сьогодні надзвичайно оксюморонне і дуже «наше» свято.
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Цікаве свято
14 January 2011 16:57Сьогодні надзвичайно оксюморонне і дуже «наше» свято.
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Цікаве свято
14 January 2011 16:57Сьогодні надзвичайно оксюморонне і дуже «наше» свято.
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!
Зі старим новим ст.роком шановне панство!
На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.
Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.
Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.
Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…
У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.
Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.
Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.
( Ось деякі із них: )
Веселих свят!
( А тепер щедрувати! )
***
