Будьмо! Адамів живий журнал

* * *
тільки по-чесному, каменти скріняцця

14 вересня 1902 року невеличке курортне містечко Сорренто, що недалеко від Неаполя, відвідав тодішній прем'єр-міністр Італії Джузеппе Дзанарделлі. Він зупинився в ґранд-готелі, власником котрого був мер містечка. Мер вирішив використати сприятливу можливість, щоб домогтися відкриття поштамту в цьому невеликому місті. У готелі перебував також друг мера, художник, який працював на прохання мера над фресками і запропонував меру скласти пісню, яка справила б враження на прем'єр-міністра. ***

За іншою версією мер сам звернувся до відомого художника і поета Джамбаттіста де Куртіса з проханням написати пісню. І нібито відразу ж був написаний текст, після чого Джамбаттіста звернувся до свого брата Ернесто з проханням підібрати підходящу мелодію. Музика була складена і музиканти-любителі вивчили пісню того ж вечора. І коли наступного дня прем'єр-міністр їхав на вокзал, його супроводжувала ця пісня у виконанні місцевих музикантів. Ну а клопотання мера було у решті-решт задоволене.

Проте згідно до деяких особистих документів, сама мелодія була написана значно раніше, а Джамбаттіста тільки написав з нагоди приїзду прем'єр-міністра новий текст. Після деяких змін у тексті пісня була виконана на музичному фестивалі в неаполітанському передмісті Пьедіґротта у 1905 році. Її виконавицею стала співачка Maria Cappiello. Після цього популярність пісні різко зросла, вона облетіла весь світ, була перекладена на багато мов, стала однією з найбільш знаменитих canzone napoletana (неаполітанських пісень) і найвідомішою піснею яка уславила Сорренто.

Слухайте... ( Музичний салон: Torna a Surriento )

* * *
Я випив все життя до дна,
Я все пізнав, усе було зі мною,
Та що всього значніш –
Я був... собою.

На жаль страждати також довелось,
Проте жаліти я не буду анітрохи.
Завжди вповні і до останнього гроша,
Платив за усіма рахунками від Бога

* * *

( Кілька інших версій )

* * *

* * *
Я випив все життя до дна,
Я все пізнав, усе було зі мною,
Та що всього значніш –
Я був... собою.

На жаль страждати також довелось,
Проте жаліти я не буду анітрохи.
Завжди вповні і до останнього гроша,
Платив за усіма рахунками від Бога

* * *

( Кілька інших версій )

* * *

CESARIA EVORA feat TANIA LIBERTAD



І інші версії...

Humberto Ramirez







* * *

CESARIA EVORA feat TANIA LIBERTAD



І інші версії...

Humberto Ramirez







* * *

Мила моя,

Полетимо разом на Місяць!
Щоб там я заспівав тобі романс
А там, з квітучою весною,
З Юпітера на Марс

Fly me to the moon
Let me play among the stars
Let me see what spring is like
On a-Jupiter and Mars
In other words, hold my hand
In other words, baby, kiss me...



( На початку весни кращі виконавці... )


Sensual Lounge Compilation







* * *

Мила моя,

Полетимо разом на Місяць!
Щоб там я заспівав тобі романс
А там, з квітучою весною,
З Юпітера на Марс

Fly me to the moon
Let me play among the stars
Let me see what spring is like
On a-Jupiter and Mars
In other words, hold my hand
In other words, baby, kiss me...



( На початку весни кращі виконавці... )


Sensual Lounge Compilation







* * *

No woman no cry


( Більше Bossa Nova & Cool Jazz )

***

No woman no cry


( Більше Bossa Nova & Cool Jazz )

***

Сьогодні надзвичайно оксюморонне і дуже «наше» свято.
Всі вітають, то і я всіх вітаю також!

Зі старим новим ст.роком шановне панство!

На старий Новий рік у нашого народу є гарна традиція іти посівати.



Ця традиція є, на мій погляд, найважливішою щодо старого Нового року. Багато дітей (і не тільки!) посівають і 1 січня, але то якось не те. Традиція є традицією.
Сіяти прийнято 14 січня із самісінького ранку, поки ще всі господарі вдома. А то всі порозходяться на роботу і кому будете сіяти?
У дитинстві ми страшенно любили цю подію. Звичай посівати був вже давно. Ще за тих старих часів. Люди казали: чим більше прийде сівачів, тим щедрішим буде урожай. Найважливішою рисою посівальника є те, що це має бути хлопець. Дівчата не засіють. Зараз, правда, і вони ходять, але так неправильно. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – лише хлопці, а тому посівати дівчатам не годицця. Треба дотримуватися традицій.

Посівальник – це втілення кращих людських рис: чистоти, надії, краси. Не впустити сівача у дім, то якось неправильно, не по-людськи. Тому що вони бажають господарю всього найкращого у Новому році.

Посівальники завжди бажані гості, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. Щедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. У місті багато людей не впускають сівачів або кажуть сіяти на порозі. Ну що ж це таке, куди годицця?
Люди думають, що це можуть бути злодюжки. У чомусь вони може і праві…

У селі навпаки. Там кожен кожного знає. І там тих посівальників ого-го. Як я вже сказав, колись здебільшого частували пампухами, яблуками. Зараз часи змінилися. Треба давати гроші. Багато посівальників, а це переважно діти, чекають цього дня, щоб заробити пару гривень, як вони кажуть.
Дам пораду. Краще йти до родичів. Вони дають багато грошей. А ще як побажаєш всього найкращого, то ціни не буде вам.

Малими ми все чекали посівання і колядок. От назбираємо грошей – і у школі вже їли не булки з чаєм, а бутерброди з котлетами, зірочки і яблучний сік. Гроші ж вже були.

Найкраще і найбажаніше – це посівати пшеницею. Бо пшениця – символ добра, достатку, багатства.
Для тих, хто піде посівати перший раз скажу, що треба брати рукавичку або мішечок і насипати туди пшениці. Зручніше буде.
Обов’язково вивчити якийсь текст поздоровлення. Бажано класний, щоб задобрити господаря.

( Ось деякі із них: )

Веселих свят!


( А тепер щедрувати! )

***