Будьмо! Адамів живий журнал

14 вересня 1902 року невеличке курортне містечко Сорренто, що недалеко від Неаполя, відвідав тодішній прем'єр-міністр Італії Джузеппе Дзанарделлі. Він зупинився в ґранд-готелі, власником котрого був мер містечка. Мер вирішив використати сприятливу можливість, щоб домогтися відкриття поштамту в цьому невеликому місті. У готелі перебував також друг мера, художник, який працював на прохання мера над фресками і запропонував меру скласти пісню, яка справила б враження на прем'єр-міністра. ***

За іншою версією мер сам звернувся до відомого художника і поета Джамбаттіста де Куртіса з проханням написати пісню. І нібито відразу ж був написаний текст, після чого Джамбаттіста звернувся до свого брата Ернесто з проханням підібрати підходящу мелодію. Музика була складена і музиканти-любителі вивчили пісню того ж вечора. І коли наступного дня прем'єр-міністр їхав на вокзал, його супроводжувала ця пісня у виконанні місцевих музикантів. Ну а клопотання мера було у решті-решт задоволене.

Проте згідно до деяких особистих документів, сама мелодія була написана значно раніше, а Джамбаттіста тільки написав з нагоди приїзду прем'єр-міністра новий текст. Після деяких змін у тексті пісня була виконана на музичному фестивалі в неаполітанському передмісті Пьедіґротта у 1905 році. Її виконавицею стала співачка Maria Cappiello. Після цього популярність пісні різко зросла, вона облетіла весь світ, була перекладена на багато мов, стала однією з найбільш знаменитих canzone napoletana (неаполітанських пісень) і найвідомішою піснею яка уславила Сорренто.

Слухайте... ( Музичний салон: Torna a Surriento )