Будьмо! Адамів живий журнал

Lucio Dalla
4 March 1943 – 1 March 2012


Швейцарії у віці 68 років помер відомий італійський композитор і виконавець Лучіо Далла.

Lucio Dalla - Tributo


Причиною смерті став серцевий напад, – повідомляє Радіо Свобода. За даними ЗМІ, Далла помер у Монтре, де проходили його концерти.

Маестро Далла дебютував на сцені в 1962 році як джазовий кларнетист. Його альбом «Лучіо Далла», що вийшов у 1979 році, приніс автору європейську славу.

Проте Далла широко відомий як автор пісні «Пам’яті Карузо», яку він написав для Лучано Паваротті і часто на концертах виконував її разом із славнозвісним тенором. Цю пісню можна по праву вважати найромантичнішим твором свого жанру останніх двадцяти років.

Цей сингл був проданий тиражем понад 900 тисяч екземплярів.

( Luciano Pavarotti & Lucio Dalla - Caruso )

Lucio Dalla
4 March 1943 – 1 March 2012


Швейцарії у віці 68 років помер відомий італійський композитор і виконавець Лучіо Далла.

Lucio Dalla - Tributo


Причиною смерті став серцевий напад, – повідомляє Радіо Свобода. За даними ЗМІ, Далла помер у Монтре, де проходили його концерти.

Маестро Далла дебютував на сцені в 1962 році як джазовий кларнетист. Його альбом «Лучіо Далла», що вийшов у 1979 році, приніс автору європейську славу.

Проте Далла широко відомий як автор пісні «Пам’яті Карузо», яку він написав для Лучано Паваротті і часто на концертах виконував її разом із славнозвісним тенором. Цю пісню можна по праву вважати найромантичнішим твором свого жанру останніх двадцяти років.

Цей сингл був проданий тиражем понад 900 тисяч екземплярів.

( Luciano Pavarotti & Lucio Dalla - Caruso )

Сьогодні зранку роззявивши рота дивився фільм про Пуччіні
Не приховуватиму, для мене було цікавим почути думку маестро, яку він висловив незадовго до своєї смерті і яка звучить, приблизно так: опера закінчилася як жанр, оскільки люди загубили смак до мелодії і готові слухати музику, яка не містить мелодії. Актуально, чи не так?

( E lucevan le stelle - Tosca )

а зараз з таким жеж роззявленим ротом дивлюсь про Вівальді.

La notte - Vivaldi

Музична спадщина Антоніо Вівальді було маловідомою протягом XVIII-XIX століть, а останні років 150 - взагалі перебувала у забутті. лише у 20-х роках XX століття італійськими музикознавцями були виявлені збірки його рукописів. Довгий час про Вівальді пам'ятали завдяки Баху, який зробив кілька транскрипцій його творів, проте тільки у XX столітті було зроблено видання повного зібрання інструментальних опусів Вівальді. Інструментальні концерти маестро були етапом на шляху формування класичної симфонії. Сучасники нерідко критикували його за надмірне захоплення оперною сценою і проявлені при цьому поспішність і нерозбірливість.
Такий він цей Il Prete rosso - Рудий священник

( Vivaldi - Trio Sonata (La folia) )

Віасат Хізторі - наше ТБ, благодарності і многая літа!

Сьогодні зранку роззявивши рота дивився фільм про Пуччіні
Не приховуватиму, для мене було цікавим почути думку маестро, яку він висловив незадовго до своєї смерті і яка звучить, приблизно так: опера закінчилася як жанр, оскільки люди загубили смак до мелодії і готові слухати музику, яка не містить мелодії. Актуально, чи не так?

( E lucevan le stelle - Tosca )

а зараз з таким жеж роззявленим ротом дивлюсь про Вівальді.

La notte - Vivaldi

Музична спадщина Антоніо Вівальді було маловідомою протягом XVIII-XIX століть, а останні років 150 - взагалі перебувала у забутті. лише у 20-х роках XX століття італійськими музикознавцями були виявлені збірки його рукописів. Довгий час про Вівальді пам'ятали завдяки Баху, який зробив кілька транскрипцій його творів, проте тільки у XX столітті було зроблено видання повного зібрання інструментальних опусів Вівальді. Інструментальні концерти маестро були етапом на шляху формування класичної симфонії. Сучасники нерідко критикували його за надмірне захоплення оперною сценою і проявлені при цьому поспішність і нерозбірливість.
Такий він цей Il Prete rosso - Рудий священник

( Vivaldi - Trio Sonata (La folia) )

Віасат Хізторі - наше ТБ, благодарності і многая літа!

14 вересня 1902 року невеличке курортне містечко Сорренто, що недалеко від Неаполя, відвідав тодішній прем'єр-міністр Італії Джузеппе Дзанарделлі. Він зупинився в ґранд-готелі, власником котрого був мер містечка. Мер вирішив використати сприятливу можливість, щоб домогтися відкриття поштамту в цьому невеликому місті. У готелі перебував також друг мера, художник, який працював на прохання мера над фресками і запропонував меру скласти пісню, яка справила б враження на прем'єр-міністра. ***

За іншою версією мер сам звернувся до відомого художника і поета Джамбаттіста де Куртіса з проханням написати пісню. І нібито відразу ж був написаний текст, після чого Джамбаттіста звернувся до свого брата Ернесто з проханням підібрати підходящу мелодію. Музика була складена і музиканти-любителі вивчили пісню того ж вечора. І коли наступного дня прем'єр-міністр їхав на вокзал, його супроводжувала ця пісня у виконанні місцевих музикантів. Ну а клопотання мера було у решті-решт задоволене.

Проте згідно до деяких особистих документів, сама мелодія була написана значно раніше, а Джамбаттіста тільки написав з нагоди приїзду прем'єр-міністра новий текст. Після деяких змін у тексті пісня була виконана на музичному фестивалі в неаполітанському передмісті Пьедіґротта у 1905 році. Її виконавицею стала співачка Maria Cappiello. Після цього популярність пісні різко зросла, вона облетіла весь світ, була перекладена на багато мов, стала однією з найбільш знаменитих canzone napoletana (неаполітанських пісень) і найвідомішою піснею яка уславила Сорренто.

Слухайте... ( Музичний салон: Torna a Surriento )

* * *
Я випив все життя до дна,
Я все пізнав, усе було зі мною,
Та що всього значніш –
Я був... собою.

На жаль страждати також довелось,
Проте жаліти я не буду анітрохи.
Завжди вповні і до останнього гроша,
Платив за усіма рахунками від Бога

* * *

( Кілька інших версій )

* * *

* * *
Я випив все життя до дна,
Я все пізнав, усе було зі мною,
Та що всього значніш –
Я був... собою.

На жаль страждати також довелось,
Проте жаліти я не буду анітрохи.
Завжди вповні і до останнього гроша,
Платив за усіма рахунками від Бога

* * *

( Кілька інших версій )

* * *

Penso che una vita per la musica sia una vita spesa bene ed è a questo che mi sono dedicato.
Luciano Pavarotti





Лучано Паваротті – легенда. Він вчинив справжню оперну революцію. Навіть його самі непримиренні критики не будуть сперечатися стосовно того, що його ім'я назавжди залишиться синонімом краси людського голосу.

Лучано Паваротті народився 12 жовтня 1935 року в Модені. Коли Лучано було біля дев'яти років, він почав співати зі своїм батьком у невеликому місцевому церковному хорі і навіть брав уроки музики, втім, не надаючи цьому захопленню великого значення. Його цікавив футбол, він хотів стати професійним воротарем. Мати ж хотіла, щоб її син був учителем. Згодом він викладав у початковій школі два роки, але в решті решт любов до музики узяв гору.

Паваротті почав серйозно навчатись музиці у 1954 році, тоді йому було 19 років. Його вчителем став Арріго Пола – професійний тенор в Модені, який знаючи про бідність його сім'ї, давав уроки без оплати. Лише тоді Паваротті дізнався, що у нього абсолютний слух.

Його кар'єра починалася з незначних виступів в оперних театрах Європи. А коли Джоан Сазерленд запросила його для спільних виступів у світовому турне, ситуація повністю змінилася.

До 1977 року Паваротті став відомим по всьому світу, уславлений своєю силою і легкістю верхнього регістру. Його верхнє «до» стало унікальною ознакою протягом всієї його кар'єри.

Багато виступаючи на широкій естраді, Паваротті повернув твори, які раніше були обмежені оперним театром, до набагато ширшої аудиторії. Але незважаючи на появу в світі поп-музики, Паваротті постійно підтримував свій статус найвищого майстра у світі опери.

На сольних концертах знаменитого тенора збиралися сотні тисяч слухачів. Краса голосу співака змушувала глядачів викликати його на «біс» знову і знову. На одному з концертів завісу довелося піднімати 165(!) разів. Цей випадок був занесений до Книги рекордів Гіннесса. Півмільйона глядачів слухали його концерт у Центральному парку Нью-Йорка – таку аудиторію не збирав жоден з популярних виконавців.

Перебуваючи на його концерті я плакав і не соромився своїх сліз. Це було істинне чудо і повне неперевершене блаженство…

Лучано Паваротті попрощався з глядачами у 2004 році. Він востаннє вийшов на сцену «Metropolitan Opera» в ролі Маріо Каварадоссі в опері Пуччіні «Тоска». Перед виставою він офіційно оголосив про те, що покидає оперну сцену. Зал проводжав Лучано одинадцятихвилинної овацією.

А найвеличнішому тенору 20 сторіччя було відведено усього три роки життя…